Менеджмент організацій

4) маркетингу — неефективність товарної, цінової, збутової та комуні­каційної політики, незадовільне вивчення та прогнозування попиту;

5) інвестиційного менеджменту — неефективність відбору та реалізації окре­мих інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можли­востей, збитковість та неліквідність інвестиційного портфеля підприємства тощо.

Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії обох видів факторів, як внутрішніх так і зовнішніх, частина впливу яких може бути різною. Як свідчать зарубіжні дослідження у розвинутих країнах зі стійкою еко­номічною та політичною системою до банкрутства на 1/3 призводять зовнішні фактори і 2/3 — внутрішні [6, с. 28].

Слід зазначити, що значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх фак­торів у часі не є постійною, вона суттєво змінюється залежно від ЖЦП. Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки дії окремо взятого фактора. Однак жоден з факторів розвитку кризи, а також їх сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти.

В розумінні кризи велике значення мають не тільки причини, але й мож­ливі наслідки кризи: можливе оновлення організації або її руйнування, оздо­ровлення або виникнення нової кризи (рис. 16.2) [7, с. 19].

Рис. 16.2. Можливі наслідки кризи

16.3.    Типологія кризових ситуацій

Практика показує, що кризи неоднакові не тільки за своїми причинами та наслідками, але й за своєю суттю. Необхідність проведення типології кризо­вих явищ пов’язана з диференціацією засобів та способів управління ними.

Отож, в залежності від різних критеріїв, наведемо основні види кризових явищ [7, с. 19 — 23].

За масштабами проявлення існують загальні (системні) та локальні кризи.

Якщо кризові явища охоплюють всі життєдайні елементи (системи), то стан такої економічної системи визначається як системна криза.

У разі виникнення кризових явищ у результаті загострення окремих супе­речностей системи мають місце локальні кризи, серед яких в діяльності підприємства можливо виділити [129, с. 16]:

—     криза збуту;

—     криза діяльності;

—     фінансова криза;

—     криза менеджменту;

—     криза організації;

—     криза платоспроможності.

За проблематикою можливо виділити макро- та мікрокризи.

За структурою відносин в соціально-економічній системі можна виділити економічні, соціальні, організаційні, психологічні, технологічні кризи.

Економічні кризи відображають гострі протиріччя в економіці країн, або економічного стану окремого підприємства, фірми. В групі економічних криз можна виділити фінансові кризи. Ці кризи є грошовим відображенням еконо­мічних процесів.

Соціальні кризи виникають при загостренні протиріч або зіткненні інте­ресів різних соціальних груп або утворень. Особливе місце в групі соціальних криз займає політична криза. Це — криза в політичній будові суспільства, кри­за влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп тощо. Політична криза, як правило, зачіпає всі сторони розвитку суспільства та переходить в кризи економічні.

Організаційні кризи проявляються як кризи розподілу та інтеграції діяль­ності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, адмі­ністративних одиниць, регіонів, філіалів або дочірніх фірм.

Психологічні кризи — кризи психологічного стану людини, кризи в соціаль­но-психологічному кліматі суспільства, колективу або окремої групи.

Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів або криза відторгнення нових технологічних рішень.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 329 330 331 332 333 334335 336 337 338 339  ... 445