Менеджмент організацій

Керівник А, маючи двох службовців В і С, може мати взаємини окремо з В і окремо з С, а також з В і С разом (положення тут буде різним) і, крім того, повинний брати до уваги відносини, що складаються між В і С.

Таким чином, при наявності двох підлеглих мається мінімум 4 різних види взаємин (чи максимум 6), що вимагають уваги з боку А. Число цих контактів зростає швидше, ніж пропорційно росту числа підлеглих [147, с. 67].

Таблиця 14.4

Число можливих контактів

Тип взаємовідносин

Мінімальне

значення

Максимальне

значення

Безпосередні індивідуальні взаємини між А і В, А і С

2

2

Безпосередні групові взаємовідносини А по відношенню до В і С

1

 

А по відношенню до В разом із С

 

2

А по відношенню до С разом із В

 

 

Непрямі взаємовідносини між В і С

1

 

В по відношенню до С і С по відношенню до В

 

2

Разом

4

6

Грайчунас вважає, що керівник може мати не більш 12 безпосередніх кон­тактів і не більш ніж 28 непрямих, що відповідає наявності 5 підлеглих. Він може мати тим більше число підлеглих, чим більш однорідні проблеми, якими він займається. Стає очевидним, що число підлеглих повинне бути менше на рівні вищого керівництва організації і може бути більш значним на нижчих ланках управління [147, с. 67].

14.3.    Раціональний розподіл функцій в апараті управління

Ще в древні часи люди зрозуміли, що можна мати додаткові переваги, роз­діляючи свою працю. Одні люди були мисливцями, інші — збирачами, а треті — виготовляли інструменти і зброю. Люди розуміли, що їх шанси вижити підви­щувалися, коли вони доручали кожному члену групи специфічний обов’язок у тій сфері, яку він знав найкраще.

Компанії також повинні здійснювати ефективний поділ праці для того, щоб вижити в конкурентному оточенні. Вони повинні розділяти роботу організації на специфічні завдання. Переваги спеціалізації були проілюстровані в знаме­нитому дослідженні Адама Сміта, у якому він описав ефективність, досягнуту робітниками мануфактури по виробництву шпильок. Один робітник тяг дріт, інший — випрямляв його, третій — обрізав і так далі. Така спеціалізація дозво­лила десятьом працівникам робити 48000 шпильок щодня, тоді як одна люди­на, виконуючи всі операції самостійно, могла робити тільки 20 шпильок у день. Можливо, найвидатнішими прихильниками спеціалізації були теоретики нау­кового управління, такі, як Фредерік У. Тейлор, і успішні промисловці, такі, як Генрі Форд, що аналізували навіть найпростіші завдання, які повторюють­ся і намагалися їх розділити на основні дії.

Першочерговою проблемою створення організаційної системи для будь- якого виду діяльності є поділ праці, об’єктивно необхідний у будь-якому тру­довому процесі, що здійснюється колективом. Це зумовлено масштабами ро­боти, труднощами при виконанні окремих її частин та етапів, розосередженість в часі та просторі, різною кваліфікацією та досвідом працівників. Поділ праці є також передумовою підвищення її ефективності і продуктивності.

Під поділом праці розуміють диференціацію і спеціалізацію трудової діяль­ності, що призводить до відособлення різних її видів, коли окремі групи управ­лінських працівників зайняті різною діяльністю, спрямованою на досягнення загальної мети.

При організації управлінської праці застосовують три напрями її поділу: функціональний, технологічний та кваліфікаційний.

Функціональний поділ праці полягає в закріпленні конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками.

 

« Содержание


 ...  294  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я