Рівнем управління в організації вважається та її частина, у межах якої та у відношенні якої можуть прийматися самостійні рішення без їхнього обов’язкового узгодження з вище- або нижчерозміщеними частинами. Так, наприклад, цех є частиною заводу і начальник цеху має право приймати рішення, що відносяться до роботи останнього. Аналогічна ситуація існує на рівні виробничої дільниці і бригади. В такому випадку на заводі буде усього чотири рівні управління, завод буде мати чотирьохланкову систему управління.
На практиці можливі будь-які інші варіанти. Функціональні підрозділи можуть бути включеними в число рівнів управління, якщо вони на практиці реалізують лінійні зв’язки. Так, якщо експериментальний цех безпосередньо підпорядковується конструкторському відділу заводу, то по цій лінії виникне ще один рівень управління.
Кількість рівнів управління визначає „поверховість” організації. При всіх інших рівних умовах „поверховість” організації зворотно-пропорційна загальній ефективності останньої. Зокрема, при великій кількості рівнів є небезпека значного перекручування інформації, яка передається в організації зверху вниз і в зворотному напрямку.
З урахуванням функціональних служб, що реалізують лінійні зв’язки, кількість рівнів у сучасних виробничих організаціях може досягати дванадцяти, а в невиробничих — дев’яти.
Якщо вважати визначення масштабу керованості як групування робіт по горизонталі, то визначення кількості рівнів можна віднести до групування робіт по вертикалі. Проблема кількості рівнів управління безпосередньо пов’язана з проблемою обмеження числа підлеглих. При цьому вирішення однієї проблеми перешкоджає вирішенню іншої. Вони ніби протиставлені одна одній. Сполучення різноманітних масштабів керованості з тією або іншою кількістю рівнів управління призводить у проектуванні організації до різних її структур.
Кількість рівнів управління тісно пов’язана з можливістю ефективного здійснення лінійних і функціональних зв’язків в організації. Ці зв’язки (рівні управління) розглядаються з точки зору координації прийнятих рішень. Тому визначення кількості рівнів управління тісно пов’язане з такими змінними чинниками координації, як права, що реалізуються, та інформація, якою обмінюються.
Розподіл прав та відповідальності. У практиці управління в організаціях застосовуються дві системи розподілу прав і відповідальності або повноважень по рівнях ієрархії. Перша система будується на основі принципу єдності підпорядкування, а її схема схожа на ялинку з історичними і культурними коренями системи „Ялинка” є комбінація відносин приватної власності на землю та відносин, що базуються на повазі та розрахунках західноєвропейської сім’ї між її старшими і молодшими членами. Принцип єдності підпорядкування полягає в тому, що робітник повинен одержувати розпорядження стосовно виконуваної роботи тільки від одного начальника. Виходячи з цього, система „ялинка” побудована так, що права і відповідальність вищого за рівнем керівника поглинають тільки частину прав і відповідальності нижчого за рівнем керівника.
Така система є основою веберовської бюрократичної організації і відрізняється високою чіткістю у фіксації прав і відповідальності керівника кожного рівня. Вона дозволяє легко знайти відповідального за невдачу в організації. Недоліком системи „ялинка” є те, що в межах поширеної функціональної департаментизації вона послабляє функціональні права.
Друга система — система подвійного, або множинного підпорядкування („мат- рьошка”) історично будувалася на комбінації відносин спільної або суспільної власності на землю і відносин, відтворених у сім’ях з азіатською культурою.
На відміну від „ялинки” система „матрьошка” побудована так, що права і відповідальність вищого за рівнем керівника цілком поглинають права і відповідальність усіх нижчих за рівнем керівників. При такій системі права і відповідальність розпорошені між багатьма рівнями організації, і тут практично неможливо знайти винного за те, що трапилося. Ним може стати керівник будь- якого рівня, і визначатися це буде не в межах установленої політики і процедур, а суб’єктивною думкою вищого керівника, що переслідує свої політичні цілі. У Росії ця система сформувалася в державному управлінні в часи Івана Грозного, й одним із її проявів була опричнина. Радянська система управління також ґрунтувалася на цій властивості.
» следующая страница »
1 ... 287 288 289 290 291 292293 294 295 296 297 ... 445