На етапах процесу розробки товару приймаються такі рішення: про конструкцію продукції (технологія виробництва), ресурсозабезпечення, вартість та час виробництва, ступінь зростання виробничих потужностей; дизайн; про упаковку (функції, витрати, використані матеріали, колір, розмір, переробка або знищення); про торгівельну марку (спосіб охорони торговельної марки, вибір ім’я, ексклюзивності); визначення стану продукту (вибір ринкового сегменту, зіставлення нової продукції з конкуруючою) перевірка сприйняття та використання.
Якщо ринкові умови дозволяють, то виведення новинки на ринок може починатися з пробного продажу невеликої партії товару на пробному ринку. Пробний продаж супроводжують інтенсивними маркетинговими дослідженнями, які дають необхідну інформацію, як для виявлення питання про необхідність доробки товару та комплексу маркетингу, так і можливості більш широкого виробництва та виходу на ринок.
Складовими пробного маркетингу є: період проведення, місце проведення, тривалість перевірки, інформація, яку необхідно отримати.
Розглянутий процес створення нового товару є послідовним. У японському менеджменті запропонований паралельний спосіб. Основна ідея полягає у тому, що на протязі всього часу розробки взаємодіють окремі команди, підтримуючи постійний контакт між членами команди. Координує роботу керівник міжфункціональної бригади. При такому методі значно скорочується час розробки нового товару.
Суть проблеми формування асортименту полягає у плануванні фактичного всіх видів діяльності, направлених на відбір товарів для задоволення існуючих та потенційних потреб споживачів.
У формуванні асортименту заключне слово повинно належати керівникам служби маркетингу підприємства, які повинні вирішувати питання про те, коли найбільш доцільно вкласти кошти у модифікацію виробу, а не нести додаткові зростаючі витрати на рекламу та реалізацію застарілого товару або знижувати ціну на нього (рис. 13.14).
Рис. 13.14. Алгоритм формування перспективного товарного асортименту 428
Формування варіантів товарного асортименту здійснюється наступним чином:
—задається величина обмеження, по якому формується варіант товарного асортименту;
—здійснюється послідовне ранжирування номенклатурних позицій за обраними економічними характеристиками до того критичного порядкового номера позиції, при якому зростаючий сумарний підсумок значень відповідної економічної характеристики по номенклатурним позиціям, що передують критичному номеру в перший раз перевищить задане значення відповідного обмеження;
—визначається значення остаточного прибутку і всіх інших економічних характеристик по всім номенклатурним позиціям, що передують критичному порядковому номеру;
—в результаті набори номенклатурних позицій розглядаються як можливі варіанти асортиментів [216].
Перспективний варіант товарного асортименту обирають на основі аналізу переваг і недоліків можливих варіантів з точки зору можливостей подолання проблем виробничого і соціального характеру, що можуть виникати у випадку включення в більш прийнятний товарний асортимент тієї або іншої номенклатурної позиції.
Формування асортименту, як показує практика, може проводитись різними методами, в залежності від масштабів збуту, специфіки продукції, яка виробляється, цілей і задач, що стоять перед виробником. Разом з тим, їх об’єднує те, що управління асортиментом зазвичай підкорено керівнику служби маркетингу. В окремих випадках доцільне створення постійного органу під керівництвом генерального директора (його замісника), в якому в якості постійних членів включались би керівники ведучих служб та відділів підприємства. Його головне завдання — прийняття принципових рішень відносно асортименту, включаючи: виключення нерентабельних видів продукції, її окремих моделей; визначення необхідності досліджень та розробок для створення нових та модифікації існуючих виробів; затвердження планів та програм розробки нових та удосконалення продуктів, які вже випускаються; виділення фінансових коштів на затверджені програми та плани.
» следующая страница »
1 ... 278 279 280 281 282 283284 285 286 287 288 ... 445