Вагомий внесок у розвиток інституціонального напряму економічної теорії вніс австрійський і американський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950). Цей внесок зумовлений передусім тим, що він у своїх працях (Теорії економічного розвитку. Економічні цикли, Капіталізм, соціалізм і демократія) намагався обгрунтувати системну концепцію динамічного розвитку капіталістичної економіки на основі науково- технічного прогресу. Це передбачає можливість нових комбінацій факторів виробництва, які здійснюють підприємці - як основна рушійна сила розвитку, про що зазначалося раніше. Найважливішими формами таких комбінацій є використання у процесі виробництва нової техніки, нової економічної організації виробництва, зокрема створення тресту, виробництво принципово нових товарів, освоєння нових ринків збуту та відкриття нових джерел сировини. Особливу роль у цьому процесі він відводив кредиту, а отже банкам. Й.Шумпетер цілком слушно заперечував традиційне тлумачення капіталу більшістю західних економістів як засобів праці, називав останнє майном. В свою чергу, під капіталом він розумів платіжні засоби (а отже його грошову форму) у руках підприємців-новаторів.
Економічні цикли Шумпетер вважав нормальним явищем, оскільки вони зумовлені впровадженням у виробництво інновацій. Внаслідок цього здійснюється технічний та економічний прогрес, але оскільки такі інновації відбуваються нерівномірно, то це призводить до циклічності економічного розвитку.
Великою заслугою Й. Шумпетера є історичний підхід до капіталізму, оскільки цей лад існуватиме, на його думку, недовго. При цьому, критерієм розмежування розвитку капіталізму він взяв науково-технічний прогрес, його динаміку та використання підприємцем нових комбінацій факторів виробництва, нововведень, внаслідок чого динамічну економіку в умовах капіталізму відрізняє від попередніх етапів, де кругообороти капіталів відбувалися здебільшого незмінно, а процес виробництва здійснювався на основі традиційних методів. Самого підприємця, який є новатором, а отже головною рушійною силою розвитку капіталізму, Шумпетер наділяв такими якостями як ініціативність, авторитетність, готовність іти на ризик, вміння долати опір та ін.
Основними етапами здійснення підприємцем нових комбінацій він вважав створення нових товарів, яких не існувало раніше; впровадження нових методів виробництва; використання нової техніки; освоєння нових ринків збуту та відкриття нових джерел сировини. Тому динамічна ринкова капіталістична економіка, яка постійно зазнає революційних змін, набуває циклічної форми розвитку. Трьома видами циклів Шумпетер називав довгі, класичні та короткі. Водночас отримувані таким чином досягнення капіталізму призводять до поступового руйнування його інститутів, насамперед діяльності підприємця, оскільки вона руйнується колективним управлінням, а отже зазнає бюрократизації. Все це, в свою чергу, призводить до формування поміркованого типу соціалізму.
Водночас однобічно і спрощено пов'язувати зникнення капіталізму з історичної арени лише з занепадом діяльності підприємців та виникненням крупних корпорацій, в яких здійснюється колегіальне управління (адже в умовах все більшої масштабності і складності виробництва і реалізації товарів один підприємець не може справитись з наростаючими труднощами, а в колегіальності є теж позитивні сторони), а також невдоволення інтелігенції, яка не змогла знайти своє належне місце в умовах капіталізму. Такий підхід до причин занепаду капіталізму не відповідає вимогам історизму.
Крім того, він пов'язував занепад капіталізму з посиленням державного втручання в економіку, що є однобічним твердженням, оскільки таке втручання допомагає цьому ладу продовжити своє існування.
Новим етапом розвитку капіталізму є неоінституціоналізм.
» следующая страница »
1 ... 76 77 78 79 80 8182 83 84 85 86 ... 279