Позитивною стороною теорії Веблена є гостра критика механізму панування і збагачення магнатів фінансового капіталу, який він називає бездіяльним і консервативним класом. Останній намагається зберегти застарілі звичаї, спосіб мислення. Вчений справедливо зазначає, що відношення цього класу до економічного процесу - це грошове відношення корисливості та експлуатації, а не виробництва і надання послуг. Заслуговує на увагу з'ясування суперечності між інтересами суспільства в цілому (необхідність більшої кількості кращої продукції та наданих послуг) та інтересами корпорації (мета якої отримання максимального прибутку за допомогою найкращих для них цін, поширення цінних паперів тощо). Гонитва за прибутком зумовлює, на його думку, грабіжницьку національну політику, зростання масивного державного апарату, його перетворення на департамент бізнесу. В такий департамент перетворювались майже всі 11 урядів України.
Водночас він необгрунтовано намагається довести виникнення трестів чисто духовними і кастовими мотивами - інстинктом змагання, психологією певної раси (в даному випадку північної). Замість суперечності між працею і капіталом, він називає грошові й кредитні відносини, замість фінансового капіталу - фіктивний капітал. Частка власників матеріального капіталу (тих, хто володіє матеріальними благами) залежить від власників непомітної власності, від тих, хто не володіє промисловим устаткуванням, нематеріальними активами. У такому разі він правильно характеризує "системуучасті"(як метод економічного панування фінансової олігархії), називає суперечність між крупним фінансовим капіталом і дрібною й середньою буржуазією (що свідчить про його роль захисника інтересів останньої), відносить фінансову олігархію до тих, хто перешкоджає розвитку сучасної індустрії.
Вищі урядові чиновники з часу проголошення незалежності України, також зрослися з кримінальною верхівкою і постійно розширюють сферу корупційної діяльності. "Масштаби корупції характеризуються як такі, - зазначав Президент, - що вразили усі сфери нашого життя. Особливо такі галузі економічних відносин, як енергетика, агропромисловий комплекс, зовнішньоекономічна діяльність, банківська система, приватизація, бюджетна сфера, підприємництво. Дедалі більше доводиться говорити про корупцію у правоохоронних органах та судовій системі'1. Слід зазначити, що значно меншу за маштабами корупцію Л.Кучма зобов'язувався подолати через рік після його обрання ще на перший термін.
Неконструктивними і поверховими є положення американського вченого щодо причин економічних криз. Він вбачав їх у системі бізнесу, точніше у звичках, що зумовлюють існування грошей і цін, а також у прагненні підприємств отримувати прибутки (в останньому випадку точка зору Веблена є обгрунтованою). Первісними причинами економічних депресій та збудниками пожвавлень він називав психологічні чинники, заперечуючи наявність криз надвиробництва, стверджував, що за наявності коаліції між корпораціями і контролю над нею може бути усунута суперечність між індустрією та бізнесом (що поєднує його погляди з концепцією регульованого капіталізму). Недостатньо обгрунтованою є також теза Т. Веблена про падіння ролі та значення праці у процесі переходу від ремісництва до епохи бізнесу, що здійснюється внаслідок підкорення "інституту праці" грошовому принципу та зниження ролі робітників у виробництві і переході вирішальної ролі до самої машини, технологічного устаткування. Внаслідок цього, на його думку, теорія трудової вартості Маркса зберігає своє значення лише для епохи ремісничого виробництва, а марксизм в цілому він ототожнював з утопічним соціалізмом. Заперечуючи вирішальну роль робітничого класу, Веблен відводив цю роль технічній інтелігенції, яка має здійснювати необмежений контроль над виробництвом, а "гільдія інженерів" -
» следующая страница »
1 ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83 ... 279