Макроекономічний підхід до аналізу економічної системи капіталізму розробили Ф. Кенета К. Маркс. Про сутність державного регулювання економіки на початку XX ст. неодноразово говорив В. Ленін, але називав його при цьому "державно-монополістичним ", що правильно відбивало соціально-економічну природу цього регулювання передусім в той період. Попередниками теорії Кейнса є також дослідження економістів стокгольмської школи, які намагалися аналізувати окремі функціональні зв'язки на макроекономічному рівні. Заслуга Кейнса полягає в макро- економічному аналізі національної економіки за нових умов на вищій стадії капіталістичного способу виробництва, у комплексному дослідженні впливу держави на розвиток таких макроекономічних величин, як сукупний попит, сукупна пропозиція, споживання, нагромадження, рівень цін, прибутків тощо. Кінцевою метою своєї праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936) він називав відбір змінних величин, які підлягають свідомому контролю й управлінню з боку центрального уряду в межах існуючої економічної системи.
Методологічна основа дослідження економічної системи Кейнсом - застосування статичного функціонального методу, за якого економічні явища аналізують не переходом від розкриття їх суті до форм вияву, а через взаємозалежність і взаємне визначення. На цей недолік звернув увагу Й. Шумпетер. Кейнс уперше найпослідовніше, але поза межами політико-економічного аналізу, розглядає економічні явища і процеси як відображення масової психології господарюючих суб'єктів, аналізує суб'єктивні фактори в економічній системі. Підставою для критики Дж. Кейнса у відсутності політико-економічного підходу є те, що він віддав перевагу традиційній назві "політична економія" (це водночас можна пояснити тим, що в центрі уваги його дослідження була діяльність держави). Акцентуючи увагу на цьому недоліку, Б. Селігмен зазначав, що "економічна теорія Кейнса не змогла піднятися до рівня справжньої політичної економії".
Такі фактори, на його думку охоплюють психологічні риси людської природи, суспільні навички й настанови. Квінтесенцією такого підходу є сформульований Кейнсом психологічний закон, згідно з яким "люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням
доходу, але не такою мірою, як зростає дохід". Із традиційних елементів діалектичного методу дослідження він надає перевагу кількісному аналізу, пошукам кількісних і функціональних залежностей макроекономічних величин. Кейнс, зокрема, намагається з'ясувати кількісні взаємозв'язки між об'єктивними факторами, постійними змінними, що впливають на " схильність до споживання" та інші процеси (наприклад, кількість грошей в обігу, величина заробітної плати, норма відсотка тощо), з одного боку, і суб'єктивними факторами (передбачливість, ощадливість та ін.), і залежними змінними (масштабами зайнятості, величиною національного доходу тощо) - з іншого. Акцент на кількісній стороні економічних цінностей призвів до того, що у Дж. Кейнса не досліджувались, як вважав Б. Селігмен, причинно-наслідкові зв'язки, зате надмірно простежувався механізм функціонування.
Він використовує деякі елементи макроекономічного аналізу процесу відтворення у працях класиків політичної економії, Маркса, значною мірою стоїть на позиції трудової теорії вартості, 3 цього приводу Дж. Кейнс зазначав, що для нього є близькою "... доктрина, згідно з якою все створюється працею ". В такому ж контексті він висловлювався щодо вибору одиниці виміру при дослідженні економічної системи в цілому, стверджуючи, що нею є "одиниця праці"і "одиниця заробітної плати". Свідченням цього є те, що він розглядає суспільний продукт як втілення витраченої на її виробництво праці.
Проте в даному разі його позиція була суперечливою, про що буде сказано в останьому розділі.
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 279