Основними недоліками предмета й метода Кейнса є абстрагування від такого елемента економічної системи, як відносини власності (навіть від відносин економічної власності у сфері розподілу), від законів розвитку продуктивних сил і всього суспільного способу виробництва. Підкреслюючи це, Дж. Кейнс заявляв, що "не власність на знаряддя виробництва є істотною для держави, а можливість винагороди власників виробничих ресурсів за ризик вкладання інвестицій". Розглядаючи соціальні відносини, він абстрагується від динаміки соціальної структури та її законів, тому його методу дослідження в даному разі властивий статичний, а не динамічний підхід. Праці Кейнса певною мірою позначені антиісторизмом, некомплексним підходом, суб'єктивізмом, міновою концепцією (коли вирішальною сферою суспільного відтворення він, поряд з виробництвом, називає обмін, внаслідок чого головною причиною кризових явищ в економіці він вважає недостатність
ефективного попиту). Визнаючи працю єдиним фактором виробництва, Кейнс справедливо відносить до цього процесу працю підприємців та їх помічників в управлінні підприємством.
Некоректно у такому разі вважати продуктивною працею особисті послуги класу капіталістів загалом, оскільки значна кількість представників цього класу перетворилася на власників фіктивного капіталу і, на відміну від функціонуючих капіталістів, веде паразитичний спосіб життя. Важливо також реально оцінювати працю підприємців і вищих менеджерів, оскільки отримувані ними величезні суми у вигляді жалування та інших виплат незіставні з кількістю та якістю управлінської, організаторської праці.
Використання принципу історизму в англійського вченого щодо вільної конкуренції носить суперечливий характер, 3 одного боку, Кейнс стверджував, що рівноваги в економічній системі неможливо досягти через механізм вільної конкуренції, рухливість капіталу тощо, що рівновага - рідкісний випадок в економіці, а з іншого боку для спрощення аналізу агрегатних показників він виходить з існування саме такого механізму. В цьому полягав історизм його підходу до аналіз окремих сторін різних етапів економічної системи капіталізму, який поєднувався з позаісторичним підходом до капіталістичного способу виробництва загалом.
Одним із методів дослідження економічної системи є поділ Кейнсом економічних явищ і процесів на незалежні та залежні змінні. До перших він відносить граничну ефективність капіталу, граничну ефективність відсотка, схильність до споживання та ін. Внаслідок цього одним із завдань його дослідження було намагання розкрити кількісні зв'язки між цими двома змінними.
Аналізуючи функціональні закономірності економічної системи капіталізму Кейнс, з одного боку, епізодично поділяє суспільний продукт на засоби виробництва і предмети споживання, вбачає відмінність між відповідними видами ринків, а з іншого - зазначає, що об'єднання підприємців за ознакою виробництва ними споживчих товарів і капітальних благ є плутаним, складним і не відповідає фактам. Водночас він не поділяє сфери виробництва на два підрозділи за натурально- речовою структурою.
За вартістю суспільний продукт Кейнс поділяє на витрати використання, факторіальні, додаткові й сукупний дохід підприємств. Витрати використання (Ц) - це вартість витрачених у процесі виробництва засобів виробництва. При цьому він вважає, що цей елемент засобів виробництва повинен бути врахований у структурі вартості одиничного товару, але може бути упущений, коли йдеться про сукупний продукт. Це зближує позицію Кейнса з догмою Сміта і призводить до ототожнення вартості сукупного суспільного продукту й вартості національного доходу. Факторіальними витратами (Б) Кейнс називає заробітну плату, відсоток і земельну ренту, без використання категорії "зміннийкапітал". При цьому він використовує формулу БІ: Б, де БІ
» следующая страница »
1 ... 55 56 57 58 59 6061 62 63 64 65 ... 279