Дещо вдосконалив неокласичну концепцію рівноваги англійський економіст А. Пігу (1877 - 1959). Він (а частково і А. Маршалл) визнавав неспроможність ринку відрегулювати монополістичні тенденції в економіці, забезпечити виробництво "суспільних благ" та ін., що вимагає державного втручання в економіку, у т. ч. безпосереднього. Зокрема, цей вчений виступав за перерозподіл національного доходу через державний бюджет, справедливо стверджуючи що "трансферт доходу від багатих до бідних збільшить сукупний добробут, оскільки сума задоволення останніх зростає більше, ніж зменшиться сума задоволення перших" 'Де зумовило виникнення неокласичної теорії добробуту, а на основі проголошених нею принципів
- появу теорії державних фінансів, яку підтримував П. Самуельсон. А. Пігу намагався удосконалити концепцію грошового обігу І. Фішера, зокрема врахувати в ній прагнення господарюючих суб'єктів вкладати частину грошей в запас у формі банківських депозитів або цінних паперів.
В 30-х роках XX ст., коли під час кризи 1929 - 1933 рр. у США мало місце істотне падіння темпів економічного зростання, в західній економічній літературі почались розробки економетричних моделей економічного зростання.
в®” Неокласичниі концепції економічного зростання. їх передумовою стала концепція граничної продуктивності праці і капіталу, започаткованої Дж.-Б. Кларком. Основними первинними макро- економічними чинниками економічного зростання в цій концепції вважалися капітал і робоча сила, поєднані в різних пропорціях під впливом економічних, в т. ч, технологічних змін, а їх вклад набував форми виробничих функцій, які виражають передусім кількісні зв'язки між витратами і обсягом випуску продукції у математичній формі. Водночас такі зв'язки розкривають стан економічної рівноваги в умовах повної зайнятості, привласнення підприємцями прибутку залежно від граничного продукту капіталу, а також отримання робітниками заробітної плати згідно з граничною продуктивністю праці.
101
1 Б. Селигмен, Основные течения современной мысли, с. 314.
Неокласичний напрям економічної теорії
Основними методологічними передумовами неокласичної виробничої функції слугують:
наявність двох однорідних виробничих факторів (праці і капіталу), які створюють однаковий продукт;
^ домінування вільної конкуренції, яка забезпечує оплату цих факторів відповідно з їх граничними продуктами, а також: можливість вільної заміни цих факторів, а значить і зміни їх цін;
^ вкладення всіх заощаджень у виробництво, внаслідок чого не виникає проблема з реалізацією створеного продукту; відсутність зростання ефективності при збільшенні обсягів виробництва за одночасного зниження продуктивності факторів в умовах незмінного способу виробництва, причому науково-технічний прогрес впливає на ефективність усіх факторів в однаковій мірі;
забезпечення внаслідок змін співвідношень між прибутком і заробітною платою відповідні зміни між працею і капіталом, внаслідок чого розподіл доходів не змінюється.
Загальним недоліком цих передумов є їх розходження з практикою капіталістичної дійсності, оскільки вільна конкуренція переважала лише на нижчій стадії розвитку капіталізму. Цю тезу неокласиків аргументовано критикували англійські економісти (Дж. Робінсон та Е. Чембер- лін). У наслідування в цих моделях хибної концепції граничної продуктивності всіх факторів виробництва призводить до теоретико- методологічної некоректності концепції розподілу. Логічніше стверджувати про продуктивність капіталу лише в тому сенсі, що з його допомогою виникає синергічний ефект, основна частина якого знову-таки належить живій праці.
Найпростішим варіантом виробничої функції є модель американських економістів Чарльза Кобба і Пітера Дугласа, тобто модель Кобба- Дугласа, побудована у 1928 р. Основною метою побудови таких моделей є спроба довести можливість автоматичного відновлення економічної рівноваги. Так, англійський економіст Джеймс Мід у 1961 р. намагався довести, що у виробничій функції Кобба-Дугласа відбувається стабільне зростання доходів, заощаджень, інвестицій тощо відповідно до темпів зростання робочої сили завдяки гнучкості цін та національної монетарної політики. Проте у даній функції витрати праці й капіталу розглядаються лише з боку екстенсивного типу розвитку і не враховують якісні зміни в цих факторах, а отже абстрагуються від науково-технічного прогресу.
» следующая страница »
1 ... 51 52 53 54 55 5657 58 59 60 61 ... 279