З'ясовуючи механізм такого негативного впливу лауреат Нобілівської премії з економіки і Дж. Стігліц і Б. Грінуолд зазначають, що МВФ запровадили надмірно високі відсоткові ставки, внаслідок чого
1 Г альчинський А. С. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу. К., "Українські пропілеї", 2001, с 203.
збанкрутували тисячі фірм, здійснювався масовий відтік капіталу з таких країн. Проте керівництво МВФ навіть не визнали своїх помилок
.
Водночас сумнівним є ряд таких висновків американських вчених щодо нових акцентів у монетарній політиці:
0 політика регулювання економіки повинна базуватись на "теорії поведінки банків" (насправді це важлива ланка такої
політики);
© певна абсолютизація ними монетарної політики держави в цілому та порівняно з витратами держави (йдеться про національні витрати).
Якраз під впливом здебільшого МВФ в Україні були прийняті закони про тотальну приватизацію, шокову лібералізацію цін всередині країни та лібералізації зовнішньоекономічної діяльності і Земельний кодекс (в якому передбачається продаж землі) та ін., які ретельно втілювалися в практику; здійснювалось майже повне руйнування державного регулювання економіки в умовах домінуючої тоді державної власності тощо. Рекомендації МВФ з великою запопадливістю запроваджувались економістами ліберального спрямування типу Пинзеника і К°, які діяли за принципом ’’ринок все вирішить ".
До сказаного слід додати, що під впливом МВФ була спровокована світова економічна криза кінця 90-х рр. XX ст., в якій Україна втратила близько 2 млрд. дол. (Росія понад 100 млрд. дол.), ще більше попала в фінансову кабалу.
Крім ортодоксальної моделі монетаризму, в якій основна увага приділяється впливу грошової маси на розвиток економіки за допомогою операцій на відкритому ринку, існує інша дещо досконаліша модель. Прибічники даної моделі, крім чисто монетарних важелів, засобами здійснення монетарної політики вважають також зміну облікової ставки резервних вимог, раціонування кредиту та ін. Слід зауважити, що даної моделі в останні роки частково дотримувався М. Фрідмен.
Акцентуючи увагу на модифікації першої моделі, Дж. Стігліц і Б. Грінуолд стверджують, що головна увага приділяється пропозиції кредитних ресурсів в умовах недосконалої інформації (яка є ознакою сучасного ринку ктедитів) і економічного ризику. Тому, на думку авторів, сучасну монетарну політику необхідно здійснювати з урахуванням її впливу на пропозицію кредитних ресурсів, а найважливіша роль у цьому
процесі належить банкам. Додатковим аргументом для впровадження такої політики автори вважають наявність у банківських кредитів значно більшого кредитного мультиплікатора.
Найважливішим інструментом досконалішої монетарної політики названі американські вчені вважають операції на відкритому ринку - здійснення центральним банком країни купівлі або продажу казначейських векселів (державних цінних паперів) з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу (скорочення або зростання), що, в свою чергу, здійснює вплив на банківські резерви і ставку відсотка. Розглядаючи вплив таких важелів монетарної політики, як зміну резервних вимог, вартості активів, що знаходяться в банківських портфелях в різних фазах економічного циклу та ін., автори обгрунтовують висновок про відсутність тісного взаємозв'язку між пропозицією грошей і кредитами, а також між відсотками на казначейські векселі та займи; найбільшою мірою такий зв'язок послаблюється в період кризи.
Концепццію економіки пропозиції і раціональних очікувань обгрунтував американський економіст А. Лаффер. Він обстоює обмеження державного втручання в економіку, суттєве скорочення соціальних витрат, зниження податків на прибутки корпорацій і зменшення прогресивності шкали оподаткування та ін. державні заходи досягнення економічної стабільності, виступає проти антициклічного регулювання за допомогою кейнсіанських методів (управління величиною сукупного платоспроможного попиту) тощо.
» следующая страница »
1 ... 49 50 51 52 53 5455 56 57 58 59 ... 279