Критика теорії суспільно-економічної формації сучасними економістами та філософами певною мірою справедлива, оскільки трактування цієї категорії радянськими вченими було дещо спрощеним.
Так, в 4-х томній економічній енциклопедії ця категорія розглядалась як "історично визначений тип суспільства, якісна визначеність якого зумовлена існуючим способом виробництва, специфікою пануючої системи виробничих відносин”.
Здебільшого аналогічно ця категорія характеризувалась у словнику “Політична економія"
.
Основними недоліками таких визначень були: по-перше, аморфне вживання поняття “спосібвиробництва ", оскільки існує суспільний, технологічний та інші способи виробництва; по-друге, відсутність системної характеристики суспільства в цілому з одночасним виділенням в ньому найважливішої підсистеми базисних та залежних від неї в кінцевому підсумку інших суспільних надбудовних підсистем; по-третє, неадекватне використання поняття "якісний "щодо способу виробництва, оскільки поняття "якість" є лише одним із елементів більш фундаментальної категорії "сутність ”.
Крім того, загальними недоліками у разі характеристики всієї різноманітності країн світу радянські вчені намагалися будь-яку з них підігнати під певну формацію (внаслідок чого до країн соціалістичної орієнтації попала одна країна, в якій керівник був канібал), а також визначення комуністичної формації як кінцевого етапу розвитку людства.
Якщо усунути ці недоліки, то суспільно-економічну формацію слід визначити як цілісну систему суспільних відносин (що розвивається насамперед за специфічними законами), в якій на основі розвитку конкретної економічної системи (передусім суспільного способу виробництва) і в діалектичній залежності від якої відносно самостійно еволюціонують політичні, соціальні, правові, культурні та інші підсистеми.
Що стосується поняття "цивілізація”, то в ньому відсутня чітка класифікація основи суспільних відносин, а такою в сучасній науковій літературі називають декілька, проте в довільному механічному порядку за наявності певного спрямування такої основи на правові та культурні чинники. Це, в свою чергу, не дозволяє розкрити закони переходу менш розвинутої формації у розвиненішу, а також закони та закономірності розвитку певних суспільно-економічних формацій.
Водночас в економічному вченні Маркса є немало недоліків, які здебільшого пов'язані з якісно новою стадією капіталізму. Крім вищеназваних (щодо проблеми вартості) до них відносяться:
> теза про несумісність товарного виробництва, вартісних відносин з соціалізмом;
> ідея про необхідність національної централізації засобів виробництва як національної основи майбутнього ладу. Ця ідея передбачала необхідність тотального одержавлення економіки;
> сформульований ним абсолютний закон капіталістичного нагромадження, зокрема сама класифікація даного закону як абсолютного, а також про неминучість погіршення становища робітників в міру нагромадження капіталу, незалежно від величини оплати робочої сили;
> положенні про повну несумісність комунізму з приватною власністю (а не тільки з приватною капіталістичною власністю);
> твердження про те, що революція в продуктивних силах в межах капіталістичного суспільства супроводжується революцією у виробничих відносинах. Якби взаємодія двох сторін суспільного способу виробництва здійснювалась таким чином, то не було б основи для поглиблення між: ними суперечності. Очевидно, що революція в системі продуктивних сил супроводжується еволюційними змінами в системі виробничих відносин;
» следующая страница »
1 ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34 ... 279