З урахуванням вимог закону суперечності (згідно з яким економічне відношення включає в себе суперечності, є єдністю таких суперечностей), Маркс розглядає товар як безпосередню єдність споживної вартості і вартості (у т.ч. мінової вартості), але, на відміну від представників маржиналізму, визначальною стороною товару він називає його суспільну форму. Тому він неодноразово характеризує товар як найпростішу специфічну суспільну форму продукту праці при капіталізмі.
Розвиваючи теорію трудової вартості А. Сміта і А. Рікардо, Маркс.
По-перше, незаперечно довів, що єдиним джерелом вартості є праця, точніше соціальне визначена людська діяльність. Такою діяльністю є абстрактна (суспільна) праця, її уречевлений результат. Оскільки ця праця носить суспільний характер, то формою її прояву є мінове відношення товарів, їх прирівнювання між собою (тобто їх суспільне відношення), при якому мінова вартість отримує свій вираз лише у споживних вартостях інших товарів. При цьому здійснюється зведення різнорідних видів праці до якісно однакової праці взагалі. Внаслідок цього Маркс дійшов висновку (який був відсутній в теорії вартості Д. Рікардо), що обмін є суттєвою умовою визначення вартості товарів, відкриває можливість реалізації вартості товарів і перетворює продукт праці у вартість.
По-друге, Маркс розкрив відмінність між вартістю і ціною. При цьому він вважав, що визначення вартості товарів суспільно необхідним робочим часом є лише їх середньою вартістю за певний період часу. Це чисто теоретичне розуміння вартості він пов'язував з її безпосереднім функціонуванням в економіці - як центра коливання товарних цін з реальною вартістю. Крім того, він виділяв номінальну вартість або ціну, в якій, крім витрат суспільно необхідної праці, відображається також коливання попиту і пропозиції.
По-третє, в процесі реалізації товару відбувається його роздвоєння, в якому внутрішня суперечність між якісною однорідністю товарів як вартостей та їх природною відмінністю як споживних вартостей знаходить свій зовнішній вияв у суперечності між вартістю у формі грошей і споживною вартістю. В основу такого розмежування Маркс поклав наукове розуміння двоїстого характеру праці, на якому базується марксова трудова теорія вартості.
^ По-четверте, вартість товарів, на його думку, не є раз і назавжди незмінною величиною, оскільки вона визначається не тим робочим часом, якого початкове вартує їх виробництво,,а тим робочим часом, якого вартує їх відтворення.
По-п'яте, структура суспільно необхідних витрат повинна відповідати структурі суспільних потреб, про що вже зазначалось.
Водночас недоліком теорії вартості є дещо однобічне трактування вартості лише як кількість суспільне необхідної праці без достатнього врахування якості продукції, її корисного ефекту.
Якщо сутність товару розкривається Марксом як єдність споживної вартості і вартості, то більш глибинною сутністю цієї елементарної клітини економічної системи капіталізму є двоїстий характер праці, втіленої в товарі. Це є сутність більш глибокого порядку. Вчення про двоїстий характер праці є одним з найбільш наукових відкриттів Маркса, жим він гордився. Воно дало можливість розкрити процес розгортання суперечностей. Так, суперечність між споживною вартістю і вартістю знаходить свій розвиток у таких якісно нових формах, як суперечність між різними видами праці (індивідуальною і колективною, приватною і суспільною), товаром і грошима, двома сторонами капіталістичного виробництва (процесом праці і процесом зростання вартості), виробництвом і споживанням, метою виробництва і засобами її досягнення, продуктивними силами і відносинами власності у сфері безпосереднього виробництва, виробництвом і розподілом, продуктивними силами і виробничими відносинами всього суспільного способу виробництва (в єдності всіх сфер суспільного відтворення) та ін.
» следующая страница »
1 ... 20 21 22 23 24 2526 27 28 29 30 ... 279