Наступну спробу синтезувати дві економічні школи при з'ясуванні вартості у 1890 р. зробив видатний український економіст М.І. Туган- Барановський. Він зазначав, що теорія граничної корисності, якщо її правильно розуміти, не спростовує трудову теорію вартості.
У ранній праці Енгельса "Начерк до критики політичної економії" заслуговує на увагу його думка про перехід монополії в конкуренцію, яка у свою чергу, породжує монополію. Сама конкуренція є історичною формою зв'язку між продуктивною і споживчою силами суспільства, яка в майбутньому суспільстві допоможе визначити, що виробляти за допомогою тих засобів, що є в його розпорядженні (тобто продуктивною силою) залежно від маси споживачів (споживчої сили).
У спільній з К. Марксом праці "Німецька ідеологія" Енгельс розглядає існування індивідуумів, зайнятих виробництвом необхідних засобів й життя, передмовою людської історії. При цьому індивідууми створюють нові потреби, а виробництво життя (власного шляхом праці і чужого шляхом дітонародженням) постає як двояке відношення: природного і суспільного. Основою історичного розвитку Маркс і Енгельс вперше розглядають суперечність між продуктивними силами і відносинами (або формою) спілкування, розглядаючи останні як синонім виробничих відносин. Таким чином, у цій праці закладено фундамент майбутньої марксистської теорії про суспільний спосіб виробництва, про наявність в ньому відносин між людиною і природою в процесі праці, між людиною і речами, з одного боку, і відносинами між самими людьми (але в тісній єдності з першими), з другого боку .
В “Анти-Дюрінгу" Енгельс робить виклад діалектичного методу дослідження, втіленого в “Капіталі” .Маркса, дає власне розуміння
даного методу. Це має велике методологічне значення в історії розвитку світової економічної думки, оскільки в "Капіталі" знайшла примінення діалектика Гегеля, яку Маркс вважав основною формою всякої діалектики.
У цій же праці (“ Анти-Дюрінг”) Енгельс уперше розкриває сутність політичної економії у вузькому і широкому значенні. У першому випадку ця наука вивчає генезис, еволюцію капіталістичного способу виробництва (тобто діалектику виробничих відносин і продуктивних сил), у другому
- закони, що управляють виробництвом і обміном продуктів в різних суспільствах. Визначення політичної економії в широкому; розумінні має величезне значення і для сучасної економічної науки, оскільки в ньому фіксується найбільш глибоке розуміння предмету даної науки, порівняно з визначеннями, даними різними напрямками .школами, течіями впродовж багатовікової історії розвитку політичної економії і економічної науки.
Великою заслугою Енгельса є визначення основної суперечності капіталізму та форм її вияву. Такою суперечністю він називав протиріччя між суспільним виробництвом і капіталістичним привласненням. Формами його вияву Енгельс вважає антагонізм між пролетаріатом і буржуазією, а також суперечність між організацією виробництва на окремих фабриках і анархією виробництва у всьому суспільстві. Сюди слід віднести і суперечність між виробництвом і розподілом, яку Енгельс формулює при з'ясуванні предмету політичної економії. З'ясування основної суперечності капіталізму дає ключ до розуміння найважливішої причини економічної кризи при капіталізмі.
У пізніх роботах Енгельса його заслугою є насамперед з'ясування заробітної плати, її величини в історичному контексті. В цьому аспекті Енгельс сам визнає, ще ряд описаних ним явищ у праці “Становище робітничого класу в Англії” у багатьом випадках належить минулому, величина заробітної плати значною мірою залежить від боротьби організованого у профспілки робітничого класу. Пізніше роль цього соціального фактору у збільшенні заробітної плати буде виділена і М. І. , Т уган-Барановським.
» следующая страница »
1 ... 26 27 28 29 30 3132 33 34 35 36 ... 279