Навіть з цими узагальненнями моделі є досить чутливими до певних передбачень відносно дистрибуції неспостережних характеристик серед населення. Протягом останнього десятиріччя професор Д.МакФедден розробив імітаційні моделі (методи модельованих моментів) для статистичної оцінки дискретного вибору моделей, котрі допускають набагато більше основних передбачень. Потужні комп'ютери розширили практичну пристосованість цих числових методів. У результаті дискретні вибори індивідів тепер можуть бути описані реалістичніше, а їх рішення
- передбачені точніше.
На основі своєї нової теорії Д. МакФедден розробив мікро- економетричні моделі, що можуть використовуватися, наприклад, для передбачення намірів тієї частини населення, котра буде вибирати різні альтернативи. Його значним науковим внеском є розвиток економічної теорії і економетричної методології аналізу дискретного вибору, тобто вибору серед кінцевої множини альтернативних рішень.
Крім аналізу дискретного вибору, Д. МакФедден зробив значний науковий вклад і в деяких інших галузях. У 60-х роках він винайшов економетричні методи оцінки виробничої технології і дослідив фактори, що опосередковано впливають на потребу фірми в капіталі та в робочій силі. Протягом 90-х років талановитий учений науково розвинув економіку природокористування, зокрема, збагатив методичну літературу з оцінки вартості природних багатств. Ключовим прикладом тут є вивчення ним втрат суспільного багатства від нанесених у 1989 р. збитків навколишньому середовищу нафтовою плямою, що просувалася від потерпілого в аварії танкера "Exxon Valdez”вздовж узбережжя Аляски.
Попрацювавши останні 10 років XX століття над різними програмами під егідою Національного інституту охорони здоров'я США, Д. МакФедден підкреслював, що розглядає економіку з практичної точки зору. "Ось мій підхід до економічної науки: відштовхуйтесь від конкретики, але якщо можна знайти загальні моменти - це здорово. Моє завдання - вирішувати проблеми".
Лейтмотивом, що постійно повторюється в дослідженнях професора Д. МакФеддена, є здатність об'єднати економічну теорію, статистичні методи та емпіричні застосування під постійну кінцеву мету - вирішувати з їх допомогою соціальні проблеми. Його наукові розробки також використовуються в політиці, допомагаючи соціологам і політикам оцінити вибір голосуючих, виходячи зі змін у їх доходах та багатьох інших змінних.
US’ Модель життєвого циклу отримання доходів, навчання і споживання. В економічній теорії першим ученим, який підійшов до реального моделювання життєвого циклу отримання доходів був Йорам Бен-Порет. Результати таких досліджень він виклав у статті "Виробництво людського капіталу і життєвий цикл одержання доходів" (1967 p.). Водночас, на відміну від зазначених спроб моделювання пропозиції праці з боку людського капіталу, лише Нобелівський лауреат Джеймс Хекмен
домігся зіставлення різних результатів у динаміці. Цим він значно наблизив модель до реалій господарського життя.
Ще у праці "Модель життєвого циклу одержання доходів ", що надрукована в "Журналі політичної економії "(серпень 1976 р.), Дж.
Хекмен розвинув модель життєвого циклу пропозиції праці, одержання доходів, споживання і неринкової вигоди від освіти. Запропонована ним принципова схема дозволила дослідити зміни у поведінці громадян протягом їхнього життєвого циклу в залежності від початкового запасу людського капіталу і фінансового багатства, ринкової відсоткової ставки, ставок податків та спроможності індивіда. Такий підхід дозволив створити багатоіндикаторну модель, параметри якої досить просто оцінюються, допускаючи перехресне використання емпіричних даних з різних сфер.
Перехресний підхід був проілюстрований Дж. Хекменом у праці "Оцінка функцій пропозиції праці"(спільно з О.Ешенфелтером, 1973 р.). У ній, використавши "Огляд економічних можливостей" за 1967 р., оцінювалася кількість робочого часу для 3203 чоловіків-глав сімей. Виведене вченими рівняння зв'язує відмінності в годинах роботи з відмінностями у заробітній платі та інших доходах і з цілим рядом персональних характеристик. Оцінена у середній кількості робочого часу і середній зарплаті компенсаційна еластичність дорівнює 0,12, а дохідний член - 0,27, що означає загальну еластичність - 0,15. Висновки для незаміжніх жінок показують зовсім інші результати. Наприклад, у статті "Передбачення цін, ринкова зарплата і пропозиція праці" ("Економетрика", 1974 р.) Дж. Хекмен використав перехресні дані для 2100 білих заміжніх жінок (на основі "Огляду економічних можливостей" за 1967р.), щоб визначити функцію пропозиції праці, яка дозволяє неучасть на ринку праці, і виявив позитивний ефект заміщення зарплати.
» следующая страница »
1 ... 254 255 256 257 258 259260 261 262 263 264 ... 279