Історія економічних учень

Методологія аналізу дискретного вибору Д.МакФеддена виходить з мікроекономічної теорії, згідно з якою кожний індивід вибирає певну альтернативу, що максимізує його корисність. Функції корисності представляють собою способи описання споживчого вибору: якщо вибраний набір послуг X при тому, що набір послуг У є доступним, то X повинен мати більшу корисність, ніж У. Вивчаючи вибір, зроблений споживачами, можна вивести оціночну функцію корисності, що адекватно описувала б їх поведінку. Зрозуміло, дослідник не може спостерігати всі фактори, що впливають на вибір індивіда, але для нього є доступним

1 МакФедден (Мс-РасИеп) Данієль Літа (н.1937) - американський економіст. Основний напрям досліджень - економічна теорія, статистичні методи та їхні емпіричні застосування для вирішення соціальних проблем. Лауреат Нобелівської премії (2000) "за розвиток методики формального обробітку індивідуальних статистичних та економічних даних".

аналіз тимчасових змін серед особистостей з подібними примітними характеристиками.

Частину таких досліджень Д.МакФедцен провів з Т. Доменіком, вивчаючи поведінку споживачів стосовно регулярних транспортних поїздок1. У більшості великих міст в осіб, які здійснюють регулярні транспортні поїздки, є вибір: користуватися громадським транспортом чи їздити на роботу автомобілем. Кожну з цих альтернатив можна розглядати як набір різних характеристик: час перебування в дорозі, час очікування, наявних витрат, комфорту, зручності, тощо. Отже можна зробити позначення тривалості часу перебування в дорозі для кожного роду поїздки через х,, тривалості часу очікування для кожного роду поїздки через Х2 і т.д.

Якщо (хр х2,..., хп) представляє значення п різних характеристик автомобільних поїздок, а (у,, у2,..., уп) - значення характеристик поїздок автобусом, то можна розглянути модель, в якій споживач приймає рішення про те, чи поїхати йому автомобілем чи автобусом, виходячи з переваги одного набору вказаних характеристик іншому.

Говорячи конкретніше, припустимо, що переваги середнього споживача стосовно вказаних характеристик можуть бути представлені функцією корисності виду

де коефіцієнти ßpß2 і т. д. - невідомі параметри. Зрозуміло, будь- яке монотонне перетворення даної функції корисності не гірше описало б споживчий вибір, однак з точки зору статистики, працювати з лінійною функцією значно легше.

Припустимо тепер, що перед нами цілий ряд подібних між собою споживачів, які вибирають, поїхати автомобілем чи автобусом, ґрунтуючись при цьому на конкретних даних про тривалість часу поїздок, про витрати та інші характеристики поїздок, з якими вони стикаються. У статистиці є технічні прийоми, які можна використати для пошуку значень коефіцієнтів Ь, при і = 1,..., п, що найбільше підходять для дослідної структури вибору, здійсненого даною множинністю споживачів. Ці технічні прийоми статистики дозволяють вивести оціночну функцію корисності для різних способів транспортного пере­сування.

1 Див. роботу: D. Mc-Fadden, T. Domenich, Urban TravelDemand (North-Holland Publishing Company, 1975).

Д. МакФедден і Т. Доменік запропонували функцію корисності виду: и(Т\¥, ТТ, С) = - 0,147Т\¥- 0,0411ТТ- 2,24С,

де TW - загальний час ходьби до автобуса чи автомобіля або від нього;

ТТ - загальний час поїздки у хвилинах;

С - загальна вартість поїздки в доларах.

З допомогою оціночної функції корисності, виведеної обома вченими, вдалося правильно описати вибір між автомобільним і автобусним транспортом для 93% домогосподарств узятої авторами вибірки.

Коефіцієнти при змінних у викладеному рівнянні показують питому вагу, приписаної пересічним домогосподарством різним характеристикам регулярних поїздок на транспорті, тобто граничну корисність кожної такої характеристики. Відношення одного коефіцієнта до іншого показує граничну норму заміщення одної характеристики іншою. Наприклад, відношення граничної корисності часу ходьби пішки до граничної корисності загальної тривалості поїздки вказує на те, що пересічний споживач вважає час ходьби пішки приблизно в 3 рази більш неквапливим, ніж час поїздки. Іншими словами, споживач був би готовий затратити З додаткових хвилини на поїздку, щоб зекономити 1 хвилину ходьби пішки.

 

« Содержание


 ...  257  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я