В основі поділу людської цивілізації лише на три етапи, крім названих засад, лежить передусім критерій розвитку техніки, змістом яких у найузагальненішому вигляді є відношення людини до природи. Так, з понад трьох мільйонів років з часу виникнення первіснообщинного ладу лише приблизно 40 тисяч останніх років триває активне втручання людини в природу. Це зумовлено виснаженням природних ресурсів і переходом від привласнювального (збирального) господарства (коли основним видом діяльності людини було збирання плодів, полювання на диких звірів тощо) до відтворювального господарства (або до виробничої економіки) - землеробства і скотарства. Матеріальною основою такого переходу було вдосконалення оброблених кам'яних знарядь праці, поява дерев'яних мотик, рала і навіть окремих мідних знарядь праці. Цей перехід отримав назву неолітичної революції, яка була першою у світі технологічною революцією, що знаменувала перехід людства від етапу варварства до етапу цивілізації (згідно з характеристикою видатного американського ученого-етнографа Л. Моргана), зокрема до аграрної цивілізації. Такий перехід означав помітний "стрибок" у зростанні продуктивності праці, свідченням чого стало постійне виробництво додаткового продукту, а на цій основі -духовного виробництва, поява постійного обміну (внаслідок першого великого суспільного поділу праці - відокремлення скотарства від землеробства). Щодо місця людини у виробництві, то вона займалася лише ручною працею.
Аграрна цивілізація існувала до кінця XVIII - початку XIX ст., тобто періоду розгортання промислової революції, яка активізувала взаємодію людини з природою, її наслідком стала поява індустріального суспільства (термін введений у науковий обіг французьким соціологом Р. Ароном), матеріальною основою якого є система машин, механізація виробничих процесів. Проте на перших етапах існування індустріального суспільства ще переважала м'язова сила людини. Так, у першій половині XIX ст. на м'язову силу людини і свійських тварин припадало майже 96 % усієї енергії, яка вироблялася і споживалася на Землі. На наступних стадіях розвитку індустріального суспільства, особливо на завершальній (друга половина 30-х - перша половина 50-х років XX ст.), його матеріальною основою стає комплексна механізація.
Наступним етапом розвитку економічної системи, за критерієм засобів праці, є постіндустріальне суспільство. Ця назва введена в науковий обіг американським соціологом Д. Беллом. Її різновидами є нове індустріальне суспільство Дж. Гелбрейта, технотронне суспільство 3. Бжезинського, інформаційне суспільство Д. Стіглера, К. Ерроу, суперіндустріальне суспільство А. Тоффлера та ін. Початок цьому суспільству поклала науково-технічна революція, яка розгорнулась зі середини 50-х років XX ст.
Його матеріальною основою є автоматизація виробництва, внаслідок якої людина виходить з безпосереднього процесу виробництва і починає контролювати його, займається здебільшого творчою працею. Для постіндустріального суспільства характерні також радикальне зменшення кількості працездатного населення в промисловості та аграрній сфері (до 25 %) і всебічний розвиток науки, сфери послуг.
Проте застосування критерію рівня розвитку техніки, а відтак і науки до класифікації типів цивілізації не має:
по-перше, комплексного характеру, адже з погляду категорій "форма" і "зміст" він лише частково охоплює зміст економічної системи і майже не торкається системи економічних, а загалом суспільних відносин.
по-друге, він ігнорує вимоги системно-структурного аналізу, оскільки з п'яти підсистем економічної системи називає окремі елементи лише однієї.
^ по-третє, з боку таких категорій діалектики, як "сутність" і "явище "абстрагується від законів розвитку цілісної економічної системи в процесі її еволюції і передусім від законів відносин економічної власності, а тому зосереджує свою увагу на зовнішніх, поверхневих формах зв'язку
» следующая страница »
1 ... 145 146 147 148 149 150151 152 153 154 155 ... 279