Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш доходних і безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети формується система конкретних локальних цілей інвестиційного портфеля, основними з який є:
1) забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
2) забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;
3) забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних з фінансовим інвестуванням;
4) забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.
5) забезпечення максимального ефекту «податкового щита» у процесі фінансового інвестування.
Перераховані конкретні цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі деякою мірою досягається за рахунок істотного зниження рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту інвестованого капіталу і рівень формування поточного інвестиційного доходу знаходяться в прямопропорційному зв’язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності портфеля може перешкоджати включенню в нього як високоприбуткових, так і низькоризикових фінансових інструментів інвестування.
Альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля визначає розходження політики фінансового інвестування підприємства, що у свою чергу визначає конкретний тип сформованого інвестиційного портфеля.
За останні роки в Україні інтерес до інвестування в цінні папери знизився як зі сторони підприємців, так і зі сторони пересічних громадян. Головною причиною цього є та обставина, що фондовий ринок дотепер не став інструментом перерозподілу фінансових ресурсів між секторами економіки України.
Крім того, підйом економіки в Україні в останні два роки базується на використанні здебільшого застарілих виробничих і маркетингових технологій, що збільшує ризик неліквідності для їхніх підприємців, що використовують. При відсутності діючих механізмів мінімізації таких ризиків вкладення засобів в акції й облігації стає справою професіоналів, азартних гравців.
З іншої сторони, обсяги засобів, які інвестуються в інструменти фондового ринку, обернено пропорційні технологічній складності самого процесу інвестування — більш прозорі інвестиційні технології, наприклад, вкладення засобів у банківські депозити, мають пріоритет перед інвестуванням у цінні папери. Той факт, що за 11 місяців 2004 року обсяг засобів населення, притягнутих українськими банками, збільшився на 26,6%, підтверджує цю тезу. Росту обсягу засобів, розташовуваних громадянами на банківських депозитах, сприяє також високий попит на кредитні ресурси з боку підприємств «реального сектора» економіки.
Таким чином, у даний час в Україні склався комплекс причин, що не сприяють активному вкладенню фінансових ресурсів населення на фондовий ринок.
У 2003 році ринок цінних паперів України продовжував втрачати свою спекулятивну привабливість. Ця обставина була пов’язана, у першу чергу, з відсутністю на ринку придатних для короткострокових спекуляцій фінансових інструментів.
Якщо рік-два назад на роль таких активів могли претендувати державні облігації й акції ряду компаній (в основному, сектора енергетики), то зараз ці цінні папери демонструють, в основному, стабільне зниження ціни.
Очевидно, свою роль у зниженні спекулятивної привабливості існуючих в Україні фінансових інструментів зіграв відхід з вітчизняного фондового ринку нерезидентів, що забезпечували стабільний попит на акції українських емітентів, а також відсутність у нашій країні серйозної маси індивідуальних інвесторів і великих інституціональних інвесторів. У результаті в 2003 р., у порівнянні з попередніми роками, ліквідність українського ринку корпоративних цінних паперів значно знизилася. При цьому існуючі в нашій країні торгові площини (фондові біржі і позабіржові торгові системи) так і не стали відігравати роль централізованого акумулятора цінових індикаторів фінансових інструментів ринку. Наслідком зниження спекулятивного потенціалу вітчизняного фондового ринку стало розширення сфери «проникнення» торговців цінними паперами й інвестиційними компаніями в раніше сла- борозвинені сектори вітчизняного фінансового бізнесу. У 2003 році багато учасників фондового ринку стали пропонувати своїм клієнтам, крім класичного брокеріджа на біржах, у торгово-інформаційних системах і на «телефонному» ринку, послуги по корпоративному фінансуванню, фінансовому консалтінгу і навіть андерайтингу.
» следующая страница »
1 ... 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31 ... 224