1.3. Принципи формування портфельних інвестицій
Основна проблема ринкових відносин — проблема грошей. Гроші як товар за умов інфляції існують у надлишку, або ж (хоч як це не парадоксально), відчувається їх гостра нестача.
Суспільство розподіляється на два прошарки. Більша частина населення не знає, як заробити гроші, натомість менша частина — більш активна, не знає, як їх використати. Такі умови створюють сприятливе середовище для розвитку кредитно-інвестиційних відносин.
На сучасному етапі розвитку інвестиційна активність індивідуальних інвесторів та юридичних осіб передбачає вкладання надлишкових (тимчасово вільних) коштів не в один, а бажано у велику кількість інвестиційних об’єктів, генеруючи цим самим певну їх сукупність.
Такий метод одержав назву «портфельне інвестування».
Інвестиційний портфель — це цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів фінансового та реального інвестування, що призначена для реалізації попередньо розробленої стратегії відповідно до інвестиційних цілей, визначених у цій стратегії.
Принципи формування інвестиційного портфеля:
• Відповідність складу портфеля інвестиційній стратегії компанії.
• Обов’язкова оцінка всіх можливих альтернатив для кожного проекту.
• Забезпечення прийнятних для компанії співвідношень (пропорцій) між основними цілями: прибутковістю, зростанням капіталу, мінімізацією ризику та ліквідністю.
• Колегіальність (для компанії) у прийнятті рішень щодо складу портфеля.
• Забезпечення відповідальності та керівництва портфелем відповідно до статуту корпорації (господарського товариства).
Портфель реальних проектів формується, як правило, з середньо- строкових і довгострокових інвестицій. В окремих випадках до портфеля можуть включатися і короткострокові проекти — придбання підприємств і виробництв, обладнання, що не потребує монтажу, незавершених об’єктів, іншої нерухомості. До короткострокових реальних інвестицій можна віднести також проекти реконструкції та технічного переозброєння підприємств, строки проведення яких не перевищують одного року.
Принцип обов’язкової оцінки можливих альтернатив диктує необхідність розрахунку економічної ефективності інвестицій за всіма можливими варіантами реалізації проекту: нове будівництво, реконструкція та розширення, технічне переозброєння діючого підприємства або незакінченого об’єкта тощо. Зрозуміло, врахувати всі можливі варіанти дуже складно, проте, необхідно намагатися оцінити якомога більшу кількість таких варіантів.
Забезпечення прийнятних для компанії співвідношень між: основними цілями зумовлюється взаємозв’язком цих цілей, з одного боку, та різним характером і спрямуванням компаньйонів — з іншого.
Як правило, прибутковість знаходиться у зворотній залежності до зростання капіталу, ліквідності і ризику. Проте, залежно від пріоритетності цілей і спрямувань компаньйонів, інвестиційні менеджери повинні виробити певні пропозиції щодо значень цих показників, які приймаються компанією загалом.
Колегіальність у прийнятті рішень про склад проекту визначає необхідність єдності думок (консенсусу), оскільки кожний компаньйон відповідає своїм капіталом (часткою) за реалізацію проекту і сподівається на одержання певного прибутку на вкладений капітал.
Відповідальність за техніко-економічне обґрунтування, відбір проектів і формування портфеля несуть інвестиційні менеджери (розпорядники проектів).
Як правило, розпорядниками здійснюється оперативне керівництво портфелем. Розпорядники проектів підзвітні керівництву компанії і Раді засновників.
Портфель цінних паперів формується, як правило, після визначення інвестиційної політики компанії, а також після формування портфеля реальних інвестицій.
» следующая страница »
1 ... 22 23 24 25 26 2728 29 30 31 32 ... 224