Економічна теорія

Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим са­мим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага інди­відом подають як цінність. Тому цінність для них катего­рія суб'єктивна. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб'єктивні оцінки і є основою для визначен­ня виробленого блага як вартості.

Люди оцінюють товари та послуги не тільки тому, що на виробництво їх витрачена суспільно необхідна праця, а й тому, що вони мають корисність. З їхнього погляду, лише корисність товарів та послуг може надавати затратам праці так званого суспільно-необхідного характеру. Отже, цінність є водночас функцією витрат праці і функцією корисності.

Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визнан­ня відбивається в ціні.

Ціну можна вважати формою грошового виражен­ня вартості й цінності товару.

Ціна зумовлює можливість одночасного прояву інтересів виробників і споживачів. Тільки вартість є рушійним мо­тивом для товаровиробника, так само як цінність — ру­шійний мотив для споживача.

З позицій неокласичних поглядів, цінність благ залежить також і від їхньої рідкості, тобто від жагучості потреб та кількості благ, які здатні ці потреби задовольняти.

Рідкість — характеристика економічних благ, що відоб­ражає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.

Наприклад, вода має більшу корисність для людини, ніж діамант. Але води є достатньо, а діамантів мало. Тому діа­манти, корисність яких набагато менша для задоволення життєвих потреб, оцінюються людьми дорожче, ніж вода.

В економічній науці існує кілька теорій вартості, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропо­зиції, трудової вартості, граничної корисності та інші

(рис. 5.18).

Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво

Теорія попиту і пропозиції визначає вар­тість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну

Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво

Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача

Рис. 5.18. Основні теорії вартості

В економічній науці розуміння категорії вартості знач­ною мірою формувалося під впливом двох найпоширені­ших теорій: класичної теорії трудової вартості та мар- жиналістської теорії граничної корисності.

Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільно необхідної праці; теорії граничної корисності — за ступенем корисності речі для споживача.

Прихильники цієї теорії виходять із тези, що вартість (цінність) речі вимірюється величиною граничної корис­ності цієї речі для особи, яка її оцінює, — споживача.

Гранична корисність — додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.

У міру задоволення потреб у тому чи іншому предметі ко­рисність цього предмета для особи зменшується, вона його мен­ше цінує і купуватиме його за умови зниження ціни на нього.

Отже, чим більшу кількість блага споживає людина, тим меншу цінність має для неї кожна додаткова одиниця цьо­го блага.

З усього цього робиться висновок: ціна блага для спо­живача визначається не загальною, а граничною його ко­рисністю, тобто корисністю "останнього" екземпляра цього блага, що задовольняє найменшу значущу потребу.

Якщо зіставити теорію трудової вартості з теорією гра­ничної корисності, то вони нібито заперечують одна одну: перша визначає вартість товару лише затратами праці, дру­га — лише за його корисністю для споживача. Це надавало обом теоріям (у тому вигляді, як вони були сформульовані засновниками) однобічного характеру, і вони, таким чином, не враховували реалій економіки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55  ... 246