Економічна теорія

Р + М + уФ ’

де Е — ефективність виробництва; П — обсяг виробленої про­дукції; Р — затрати робочої сили (живої праці); М — витрати матеріалів; Ф — витрати основних виробничих фондів; / — ко­ефіцієнт переведення витрат одноразових вкладень в основні фонди.

Показники соціальної ефективності виробництва

Соціальна ефективність суспільного виробництва пока­зує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї кінце­вої мети — служити споживачу, задовольняти особисті по­треби людей (рис. 5.11).

Показники соціальної ефективності виробництва

Розмір ВНП та НД на душу населення

Частка фонду споживання в НД

Рівень життя населення

Якість життя населення, або “ІРЛ”

Рис. 5.11. Показники соціальної ефективності виробництва

Рівень життя — це рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами, необхідними для їхнього нормального існування.

Він визначається рівнем фактичного споживання мате­ріальних і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім'ю, а також його відповідністю національному со­ціальному стандарту — споживчому кошику.

Споживчий кошик — це вартість основних мате­ріальних та духовних благ, необхідних для нормаль­них умов існування людини певної країни в конкрет­но-історичний період часу.

Мінімальний рівень споживання відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ):

—    раціональної структури споживання;

—    освітнього та культурного рівня населення;

—    рівня охорони здоров'я;

—    рівня фізичного розвитку людини;

—    якості й комфортності житла;

—    тривалості робочого тижня;

—    кількості вільного часу та наявності можливостей його раціонального використання;

—    умов праці та її безпеки;

—     середньої тривалості життя;

—     стану й екологічної місткості навколишнього середо­вища тощо.

Між економічною та соціальною ефективністю вироб­ництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідо­мого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.

 4. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне

Форма суспільного виробництва — це певний спосіб організації господарської діяльності.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: на­туральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство (рис. 5.12).

Натуральне господарство — такий тип органі­зації виробництва, при якому люди виробляють про­дукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і при­значені для власного та внутрішнього господарсько­го споживання безпосередніми виробниками.

—                                                              Натуральне господарство

Замкнутість економічної діяльності. Кожна господарська одиниця відокремлена від інших, спирається на власні ви­робничі та природні ресурси, забезпечує себе всім необхід­ним для життя, тобто є самодостатньою

Ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах вироб- ■> ництва та найпростішій організації праці. Законом його роз­витку, як правило, є просте відтворення

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 42 43 44 45 46 4748 49 50 51 52  ... 246