Економічна теорія

 5. Економічні та неекономічні блага.

Товар і його властивості

Основоположною категорією товарного виробництва є "товар". Однак історично та логічно цій категорії переду­вала категорія "благо".

Благо — все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні по­треби людини, відповідають її' інтересам, цілям та прагненням.

Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (напри­клад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).

Економічні блага — це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.

Економічні блага дуже різноманітні. Залежно від кри­теріїв їх можна класифікувати на такі види (рис. 5.17).

Суспільні Непрямі (виробничі)

Економічні блага

Матеріальні

Особисті

Прямі (споживчі)

Нематеріальні

Довгострокові (багаторазового використання)

Теперішні

Взаємозамінювані

(субститути)

Короткострокові (одноразового використання)

Майбутні

Взаємодоповнюючі

(комплементарні)

Рис. Ь. 17. Класифікація економічних благ

Економічне благо в умовах товарного виробництва на­буває форми товару.

Товар — це економічне благо, що задовольняє пев­ну потребу людини і використовується для обміну.

Найважливішими характеристиками товару є його спо­живча вартість і вартість.

Споживча вартість — це здатність товару задоволь­няти будь-яку потребу людини.

Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробни­ка, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.

Вартість товару — це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.

Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття — мінової вартості.

Мінова вартість є певним кількісним співвідношен­ням (пропорцією), в якій споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого роду.

Наведена вище концепція товару і його властивостей в економічній науці відома як теорія трудової вартості. Ця теорія була започаткована ще класиками політичної еко­номії — Адамом Смітом і Давідом Рікардо. Згодом вона розроблялась Карлом Марксом і його прихильниками.

Однак у сучасній неокласичній економічній теорії існу­ють деякі інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема введені в науковий обіг такі понят­тя, як "корисність", "цінність" та “рідкість’товару.

Якщо порівнювати категорії "споживча вартість" і "ко­рисність", то на перший погляд ці категорії є синонімами, між ними немає різниці. Вони ніби виражають одне і те саме — здатність економічних благ задовольняти потреби людини, бути корисними для неї. Але це не зовсім так. У класиків споживча вартість є об'єктивною, абстрактною якістю будь-якого товару або послуги, які виробляються для того, щоб задовольняти людські потреби. Отже, споживча вартість для них — це корисність товару взагалі, безвіднос­но до потреб конкретної людини.

Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кож­ної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від спожи­вання того чи іншого товару або послуги.

Один і той самий товар з однаковою споживчою варті­стю може мати зовсім різний ступінь корисності для окре­мих споживачів. Наприклад, корисність хліба різна для ситої і голодної людини, цигарки — для людини, що па­лить, і тієї, яка не палить, та ін. Але всі ці товари, незалежно від різної корисності для різних людей, не втрачають своєї об'єктивної основи — споживчої вартості.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54  ... 246