Економічна теорія

Виробнича функція — це технологічне співвідношен­ня, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимальним обсягом випуску продукції.

Виробнича функція з двома факторами виробництва (працею і капіталом) записується такою формулою:

<3 = Ї(Ь, К),

де (? — обсяг випуску продукції; Ь — затрати праці; К — затрати капіталу; } — функція.

Якщо врахувати весь набір факторів виробництва (пра­цю, капітал, матеріали та інші фактори), то виробнича функ­ція матиме такий вигляд:

Я = /(£,#, С,...,Х),

де С — витрати матеріалів; Х_п — витрати інших ресурсів.

Виробнича функція вказує на існування альтернатив­них можливостей, за яких різне поєднання факторів вироб­ництва або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий максимальний обсяг випуску продукції (рис. 5.8).

▲		Я,
А	/ А
/\
Я/	Г 1 і	------ ►

Х₁ Х_г X, X₄ X

Рис. 5.8. Графік варіантів використання факторів виробництва

Лінія Х₁—.^характеризує рівень використання факто­ра А.

Лінія А—А — кількість продукту, який може бути отри­маний при оптимальному використанні фактора А.

Лінія                характеризує реально вироблений продукт

за наявності того чи іншого рівня використання фактора А.

Якщо процес виробництва постійно відображається лінією А—А, то це означає, що фактор виробництва викори­стовується оптимально. Якщо лінія опускається нижче, значить, фактор недовикористовується, якщо вище — вико­ристовується з надлишком.

 3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники

Сучасна економічна теорія і світова практика господа­рювання оцінюють результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням і ефек­тивністю суспільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов'язані одне з одним, проте не тотожні.

Економічне зростання — це розвиток національної економіки протягом певного періоду часу, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього про­дукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва — категорія, яка ха­рактеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробниц­тва, а й про те, якою ціною, якими витратами ре­сурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

В економічній теорії та практиці розрізняють економіч­ну і соціальну ефективність виробництва (рис. 5.9).

У найзагальнішій формі економічна ефективність су­спільного виробництва визначається як співвідношення “результати—витратила формулою

Ефективність виробництва = ^^~^тати..

Ефективність виробництва

Економічна ефективність

—    це досягнення виробниц­твом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції

Соціальна ефективність

—    це ступінь відповідності

результатів виробництва со­ціальним потребам суспіль­ства, інтересом окремої лю­дини

Рис. 5.9. Види ефективності виробництва

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки ха­рактеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припа­дають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: про­дуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фон­домісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість; ка­піталомісткість; екологоефективність (рис. 5.10).

Показники економічної ефективності

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50  ... 246