Економічна теорія

Наведені у схемі теорії були науковою базою формування економічної політики держави, виконання нею своїх функцій.

 2. Економічні функції держави

Виділяють такі основні типи економічних систем:

—   традиційна (натуральне господарство);

—   ринкова;

і

НЕОКЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ (МОНЕТАРИЗМ, РАДІО- НАЛЬНИХ ОЧІКУВАНЬ, ЕКОНОМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ

Розглядають ринкову економіку як таку, що здатна до автоматичного саморегулювання; роль держави обмежується жорсткою грошово- кредитною політикою. Мінімізація державного втручання в економіку (регулювання грошового обігу, скорочення прибуткового податку, соціальних витрат тощо)

і

НЕОКЕЙНСІАНСТВО

Не передбачає втручання держави у відно­сини власності. Усі заходи державного регу­лювання стосуються сфери обігу, перероз­поділу доходів. Систематизація заходів прямого державного регулювання з метою забезпечення стійких темпів економічного розвитку

СОЦІАЛЬНО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ

НАПРЯМ

НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ

Є теоретичною основою змішаної системи державного регулювання економіки: поєднує інструментарій кейнсіанської теорії бюджетного, податкового, фінан­сово-кредитного державного регулювання економіки з точнішим врахуванням і широким використанням ринкових умов (конкуренції, динаміки цін та ін.)

Пропонує посилити вплив соціально- психологічних та політичних факторів (інститутів) на економічний розвиток.

Центральну проблему розвитку й оновлення економіки вбачає у створенні системи соціального контролю над економікою (від внутрішньофінансового корпоративного рівня до організації соціального контролю на макрорівні, реалізація якого пов’язана з активною діяльністю держави)

Рис. 19.1. Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці

—   адміністративно-командна (АКС);

—   змішана (ринкова економіка змішаного типу).

Кожна з них має свій механізм регулювання економіч­них процесів. Так, регулятором ринкової економіки є рин­ковий механізм, АКС — планово-державний (адміністра­тивно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.

Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення та конкуренції.

Планово-державний механізм (адміністративно-ко­мандна система управління) — жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним роз­витком країни на основі директивного плану.

Для адміністративно-командної системи управління характерні як позитивні, так і негативні риси. Так, до пере­ваг планово-державного механізму можна віднести спро­можність держави:

—    сконцентрувати ресурси і зусилля задля вирішення певної проблеми та створити умови для ЇЇ розв'язання в короткі строки;

—   забезпечити швидкі структурні зрушення;

—    передбачити й усунути екстерналії;

—    розвивати соціальну інфраструктуру;

—   гарантувати соціальну підтримку, зайнятість та пев­ний рівень доходів населення.

Але планово-державний механізм, виключивши приват­ну ініціативу, пригнічує свободу, конкуренцію, зумовлює дик­тат виробника і монополізм держави, знищує стимули до високоефективної праці, до інновацій в економіці. Резуль­татом стають неефективне, ресурсомістке виробництво, низь­ка якість і вузький асортимент продукції, постійний дефі­цит товарів, незадоволений попит, приписки, "тіньова" еко­номіка, автаркія та низький життєвий рівень населення.

Соціально-економічна ефективність національної еконо­міки залежить від ступеня втручання держави в економі­ку. При тотальному (всеохоплюючому) управлінні вона не­висока і може наближатися до нуля. Аналогічна ситуація при стихійному ринковому розвитку (без втручання дер­жави). Досягнення максимальної ефективності (точка М) можливе лише за поєднання ринкових і державних регу­ляторів. Знаходження оптимального співвідношення їх (точ­ка К) — складне і важливе завдання (рис. 19.2).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 178 179 180 181 182 183184 185 186 187 188  ... 246