Економічна теорія

 3. Кредитна система та її структура

Кредитна система — це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структу­ра) та сукупність кредитно-фінансових установ, які ство­рюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).

У загальному вигляді інституціональнуструктуру можна представити таким чином:

—     центральний банк;

—    комерційні банки;

—  спеціалізовані банківські установи (іпотечні, зовніш­ньоторговельні, ощадні банки тощо);

—     небанківські фінансово-кредитні установи (стра­хові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії і т. ін.).

Центральний банк — це державна установа, яка є го­ловною ланкою кредитної системи. Його ще називають бан­ком банків, виходячи із завдань та функцій, які він виконує.

Функції центрального банку:

—   розробка та реалізація грошово-кредитної політики;

—   емісія готівкових грошей — монопольне право цент­рального банку;

—   емісія безготівкових грошей;

—   зберігання золотовалютних резервів країни;

—    акумуляція та зберігання касових резервів комер­ційних банків. Зміст цієї функції полягає в тому, що кож­ний комерційний банк як член національної кредитної системи зобов'язаний зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках центрального банку. Нор­ма резервування зростає, якщо виникає потреба скорочення пропозиції грошей, і зменшується, коли необхідно збільшу - вати пропозицію грошей. Таким чином, резервування є важ­ливим засобом грошово-кредитної політики, за допомогою якого здійснюється регулювання кількості грошей в обігу.

Крім того, резервування є і певним засобом забезпечен­ня мінімальної ліквідності комерційних банків, своєрідною формою збереження депозитів:

—   кредитування комерційних банків у період економіч­них труднощів;

—   виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу уряду. Зміст цієї функції полягає в тому, що над­ходження до державного бюджету акумулюються на ра­хунках центрального банку, тому саме він здійснює операції щодо акумуляції грошових засобів та витрат їх урядовими організаціями. Він також здійснює за розпорядженням уряду операції з іноземною валютою та золотом, із держав­ними цінними паперами, виконує взаємне зарахування бор­гових зобов'язань тощо.

Головне завдання центрального банку — управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.

За допомогою норми резервування (г), норми відсотко­вої ставки на позички (і) та операцій на ринку цінних па­перів (завдяки продажу центральним банком державних цінних паперів комерційним банкам зменшується кількість грошової маси, і, навпаки, з викупом їх у комерційних банків збільшується обсяг грошової маси) держава через централь­ний банк проводить грошово-кредитну політику.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Най­більшого поширення набула така організаційно-правова форма банків, як акціонерна.

За способом формування статутного капіталу розрізня­ють комерційні банки без участі держави, з участю держа­ви, з участю іноземного капіталу тощо.

Залежно від обсягу операцій, які виконують комерційні банки, їх поділяють на: універсальні (здійснюють усі опе­рації) та спеціалізовані (виконують менший обсяг операцій, обслуговують певну галузь чи сферу економічної діяльності або групу клієнтів).

Функції комерційних банків:

—    ведення поточних рахунків (акумуляція безстроко­вих депозитів);

—   акумуляція строкових депозитів вкладників;

—   видача грошових засобів з рахунків;

—   перерахування з одного рахунка на інший;

—    розміщення акумульованих грошових засобів шля­хом надання кредитів, купівлі-продажу цінних паперів;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 173 174 175 176 177 178179 180 181 182 183  ... 246