Економічна теорія

—         сільськогосподарські приватні (приватно- орендні) підприємства;

—         індивідуальні (сімейні) ферми;

—         сільськогосподарські кооперативи;

—         сільськогосподарські акціонерні това­риства;

—         об'єднання (асоціації, спілки) сільськогосподарських виробників

Крім того, громадяни України ма­ють право на одержання у приватну власність зе­мельних ділянок для

—     ведення особистого підсобного госпо­дарства;

—     будівництва й обслуговування будинку (присадибна ділянка);

—     індивідуального дачного, гаражного будівництва, садівництва

Рис. 12.5. Суб'єкти прав власності на землю в Україні

на за селянськими сім'ями. Розвивається кооперація, ство­рена потужна місцева переробна промисловість.

Є й інші моделі ефективного сільського господарства.

Державні

підпри­

ємства

— працюють на землі, що є державною власністю

Приватні

(приватно-

орендні)

підпри­

ємства

Приватні (приватно-орендні) сільськогоспо­дарські підприємства — займаються вироб­ництвом сільськогосподарської продукції та товарів, діють на засадах підприємництва і самоврядування.

Селянське (фермерське) господарство — як

правило, сімейно-трудове об’єднання мешкан­ців села, життя і побут яких пов’язані з земле­робством, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчу­вання, продовольства й сировини і на одержан­ня доходів.

Сільськогосподарські кооперативи — добро­вільні об’єднання фізичних і юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об’єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності й обслуговуванні переважно членів кооперативу. Акціонерні товариства — підприємства, ка­пітал яких утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій.

Приватне підсобне господарство громадян —

форма виробництва, яка грунтується на при­ватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їхніх сімей; є додатковим джерелом прибутків і має спожив­чий характер.

Рис. 12.6. Види сільськогосподарських підприємств за соці­ально-економічною природою

 3. Земельна рента,її сутність, види і механізм утворення

Складовою аграрних відносин є рентні відносини, які виникають у зв'язку з виробництвом і привласненням до­даткового прибутку на основі використання землі.

Рента (від фр. rendre — "віддана") — це передача части­ни доходу, створеного землекористувачем, власнику землі.

Ефективність сільськогосподарського виробництва зале­жить від багатьох факторів, і насамперед від раціонального використання землі, її родючості. Розрізняють природну і штучну родючість ґрунтів. Природна є сукупністю фізич­них, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а штучна — результатом здійснюваних людьми заходів, спрямованих на поліпшення якості землі та методів землеробства.

У реальній дійсності як для землевласника, так і для зем­лекористувача має значення економічна родючість. Критерієм економічної родючості ґрунтів є обсяг урожаю, отриманого з площ, які мають однакову природну родючість.

З виникненням власності на землю виникає й відповід­на їй форма доходу — земельна рента. Земельна рента у докапіталістичних системах вилучалася на основі особис­тої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). В умовах капіталіз­му земельна рента формується на основі прикладання ка­піталу до землі й тому є в загальній масі додаткового про­дукту надлишком над середнім прибутком.

 

« Содержание


 ...  113  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я