— сільськогосподарські приватні (приватно- орендні) підприємства;
— індивідуальні (сімейні) ферми;
— сільськогосподарські кооперативи;
— сільськогосподарські акціонерні товариства;
— об'єднання (асоціації, спілки) сільськогосподарських виробників
Крім того, громадяни України мають право на одержання у приватну власність земельних ділянок для
— ведення особистого підсобного господарства;
— будівництва й обслуговування будинку (присадибна ділянка);
— індивідуального дачного, гаражного будівництва, садівництва
Рис. 12.5. Суб'єкти прав власності на землю в Україні
на за селянськими сім'ями. Розвивається кооперація, створена потужна місцева переробна промисловість.
Є й інші моделі ефективного сільського господарства.
Державні підпри ємства |
— працюють на землі, що є державною власністю |
Приватні (приватно- орендні) підпри ємства |
Приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства — займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та товарів, діють на засадах підприємництва і самоврядування. Селянське (фермерське) господарство — як правило, сімейно-трудове об’єднання мешканців села, життя і побут яких пов’язані з землеробством, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини і на одержання доходів. Сільськогосподарські кооперативи — добровільні об’єднання фізичних і юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об’єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності й обслуговуванні переважно членів кооперативу. Акціонерні товариства — підприємства, капітал яких утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій. Приватне підсобне господарство громадян — форма виробництва, яка грунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їхніх сімей; є додатковим джерелом прибутків і має споживчий характер. |
Рис. 12.6. Види сільськогосподарських підприємств за соціально-економічною природою
3. Земельна рента,її сутність, види і механізм утворення
Складовою аграрних відносин є рентні відносини, які виникають у зв'язку з виробництвом і привласненням додаткового прибутку на основі використання землі.
Рента (від фр. rendre — "віддана") — це передача частини доходу, створеного землекористувачем, власнику землі.
Ефективність сільськогосподарського виробництва залежить від багатьох факторів, і насамперед від раціонального використання землі, її родючості. Розрізняють природну і штучну родючість ґрунтів. Природна є сукупністю фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а штучна — результатом здійснюваних людьми заходів, спрямованих на поліпшення якості землі та методів землеробства.
У реальній дійсності як для землевласника, так і для землекористувача має значення економічна родючість. Критерієм економічної родючості ґрунтів є обсяг урожаю, отриманого з площ, які мають однакову природну родючість.
З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу — земельна рента. Земельна рента у докапіталістичних системах вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). В умовах капіталізму земельна рента формується на основі прикладання капіталу до землі й тому є в загальній масі додаткового продукту надлишком над середнім прибутком.
» следующая страница »
1 ... 108 109 110 111 112 113114 115 116 117 118 ... 246