Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

•      .

Один з провідних дослідників тіньової економіки в СРСР Т. Корягіна структуру цього сектора подала у вигляді таких трьох агрегованих блоків:

•      неофіційна економіка, до якої входять всі легально дозволені види економічної діяльності, в межах яких здійснюється не обліковане офі­ційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від оподаткування тощо;

•      фіктивна економіка, до якої належать приписки, розкрадання, спе­кулятивні операції, хабарництво і різного роду шахрайства, пов’язані з отриманням та передачею грошей;

•      підпільна економіка, під якою слід розуміти заборонені законом види економічної діяльності. Саме в межах цього блоку провадились до­слідження організованої економічної злочинності.

Ю.Г. Козлов одним з перших подав структуру суб’єктів тіньової діяль­ності в СРСР. До найбільш значних соціальних елементів цієї діяльності він відніс:

•      групу «радянських підпільних мільйонерів», яка сконцентрувала в своїх руках значну частину капіталу тіньової економіки і перебуває на найвищих поверхах соціально-майнової піраміди у суспільстві;

•      групу «еліти» загальнокримінальної організованої злочинності (кримінальники-професіонали);

•     «апарат» організованої злочинності, свого роду «менеджери» тіньо­вої економіки. Це досить численний прошарок організаторів і управлінців, що діють у всіх секторах тіньового обороту грошової та товарної маси. Більшість представників цієї групи займають певні соціальні позиції у легальних структурах, їх злочинна діяльність можлива лише за умови до­ступу до матеріальних цінностей або ж пов’язана з організаційно-роз- порядними чи адміністративно-господарчими повноваженнями. Ця со­ціальна група немов надбудовує легальний господарський механізм тіньо­вими структурами, внаслідок чого отриманий симбіоз набуває якісно нових можливостей щодо протидії державному управлінню;

•     групу низових виконавців («солдати» професійної й організованої злочинності). Ролі, що ними виконуються, дуже різні — від рекетира до пересічного продавця або товарознавця, які систематично протягом деся­тиліть створюють первинний капітал організованої злочинності.

Багато хто з них ведуть подвійне життя, одночасно співіснуючі у сфері економічної організованої злочинності та в легальних структурах су­спільства. Подібне паралельне існування, засноване на подвійних нормах моралі, є важливою умовою розширеного відтворення економічної зло­чинності взагалі й організованої її форми зокрема

.

У зв’язку зі здійсненням проринкових реформ і виникненням цілої системи нових девіантних економічних форм з’явився інтерес до їх до­слідження, зокрема до вивчення такого сегмента тіньової економіки, як чорний ринок.

Так, на думку О.Осипенко, чорний ринок — це сукупність економіч­них і пов’язаних з ними відносин обміну матеріальних благ, послуг і ідей, що виходять за межі закону (і будь-яких форм соціального контролю)

.

До чорного ринку він відносить такі головні елементи структури:

•     чорний ринок предметів індивідуально-сімейного користування;

•     нелегальний ринок засобів виробництва, до якого, в свою чергу, належить чорний ринок сировини, палива, приміщень та устаткування;

•     нелегальні та напівофіційні відносини купівлі-продажу землі;

•     «синя економіка» — сукупність технологій, пов’язаних з фінансо­вими маніпуляціями на межі закону, зокрема податковим плануванням;

•     чорний ринок інформації і ідей;

•      чорний ринок комерційної інформації — відомості про законодавчі та нормативні рішення щодо підприємницького сектора, продажу об’єктів приватизації, про аукціони і конкурси за право проведення тих чи інших особливо вигідних робіт за рахунок бюджетних коштів, про фінансове становище конкурентів тощо;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66  ... 350