Оцінки політиків і фахівців з цього питання свідчать про неоднозначне, а іноді і взаємовиключне трактування зазначеного субшляху перерозподілу власності з метою коригування результатів приватизації. У зв’язку з цим неоднозначно сприймаються і положення урядового законопроекту «Про повернення приватизованого майна у державну і комунальну власність», що перебуває на розгляді Верховної Ради України.
До основних підстав позбавлення прав власності цей законопроект відносить, зокрема, її «неефективне використання» — реприватизації підлягають «неефективно працюючі підприємства». У нормально функціонуючій ринковій економіці вирішення проблеми неефективного використання власності може бути реалізоване лише на підставі процедури банкрутства, реструктуризації, вільного продажу. Такий механізм перерозподілу власності через процедури санації та банкрутства в Україні вже створено, однак потрібно включити цей механізм у загальну систему державно-адміністративного забезпечення коригування відносин власності.
Значна частина фахівців схиляються до думки, що реприватизація з мотивів «неефективного використання власності» є неприпустимою, адже, по-перше, при цьому було б грубо порушено право приватної власності. По-друге, у правовому аспекті невизначеним залишається саме поняття
«неефективне використання власності», що в існуючих умовах широкої практики використання правоохоронної системи для забезпечення елітних інтересів відкриває великі можливості для масштабних зловживань, можливо, ще більшого обсягу, ніж ті, які були допущені у процесі приватизації1.
Зрозуміло, що сам факт винесення на порядок денний питання про необхідність прийняття спеціального закону про реприватизацію у тактичному плані може завдати шкоди рейтингу України на світовій арені з точки зору нестабільності умов діяльності приватного капіталу в Україні. Однак у стратегічному аспекті процес посилення нормальних ринкових механізмів господарювання за рахунок послаблення впливу на них деформацій з боку елітних структур не може не привести до посилення довіри до інвестиційного клімату в Україні з боку вітчизняних та іноземних інвесторів.
Перерозподіл власності може супроводжуватися в стратегічному довгостроковому аспекті зниженням інвестиційного рейтингу країни, блокуванням припливу іноземного капіталу, зростанням інвестиційних ризиків загалом і як наслідок — падінням ринкової вартості всіх активів лише при збереженні як елітної структури паразитичного фінансового капіталу, інтегрованого у гібридизовану владу. Саме з цих міркувань не можна не погодитися з думкою фахівців про те, що реприватизація може перетворитися на новий грабіж, що стосуватиметься кожного, насамперед бідних, що вона буде здійснюватися за диференційованого підходу, стане позаекономічним інструментом перерозподілу капіталу на користь деструктивного елітного прошарку.
У зв’язку із зазначеним визначається другий субшлях перерозподілу власності на основі державно-адміністративних засобів обмеження простору дії адміністративно-економічних груп. Він пов’язаний з приведенням в дію широкомасштабних механізмів захисту у системі економічної безпеки від тіньових механізмів — головного виду серед методів господарювання цих структур. Таким чином, до головних підстав позбавлення власності олігархічних угруповань належить осяжне використання ними тіньових механізмів у здійсненні господарської діяльності і накопичення капіталів та доходів. Приведення в дію цих широкомасштабних механізмів потребує головної базової умови — створення адекватної генетичній пам’яті суспільства форми держави, а саме соборної її форми, шляхом висо-
кої консолідації суспільства, розвитку громадянського суспільства на основі масштабної державно-адміністративної реформи. Результатом здійснення цієї реформи є забезпечення політичної, економічної, фінансової, нормативно-правової стабільності, інвестиційної привабливості країни.
» следующая страница »
1 ... 297 298 299 300 301 302303 304 305 306 307 ... 350