Світові й вітчизняні дослідження злочинності свідчать, що вона відносно жорстко і від’ємно корелює з різними формами соціально-правового контролю: судовим, прокурорським, конституційним, адміністративним, фінансовим, бюджетним, податковим, валютним, митним, прикордонним, міграційним, санітарним, екологічним, цивільним тощо. При цьому потрібно усвідомлювати, що посилення контролю не є панацеєю від розвитку девіантних процесів, посилення злочинних проявів. Він повинен органічно вбудовуватися у більш широку систему правових, організаційних, соціальних і економічних дій, насамперед з боку держави. Більш того, без органічної взаємодії з іншими сторонами дій держави, без створення рівноважної, симетричної системи цих дій контроль може перетворитися у свою протилежність, стати криміногенним і корупцій- ним, обмежувати правомірну соціально-економічну активність громадянського суспільства, підприємницького сектора. Однак там, де він побудований на ґрунті симетричних дій з боку державно-адміністративної системи, її реформування на реально демократичній основі, він здійснює помітну ефективну протидію розвитку злочинності
.
Одним із внутрішніх (щодо правоохоронної системи) потенційних напрямів підвищення ефективності правоохоронної діяльності органів, що ведуть боротьбу з тіньовою економікою та економічною злочинністю, є координація їх спільної діяльності як на державному, так і на міжнародному рівні.
Особливість координаційного управління виявляється у тім, що воно замість вертикального виміру організації робить наголос на зростанні горизонтальних зв’язків. Як наслідок, замість застиглої системи управління, що всю динаміку свого розвитку зводить до доповнення власної структури новими надбудовними елементами і ланками, в яких зростає потенціал бюрократизації та корупції, утворюється більш гнучкий механізм горизонтальної взаємодії суб’єктів управління. Практика показує, що організаційно модифіковані об’єкти ефективно функціонують у тому разі, якщо вони підкріплені відповідними ресурсами. Запровадження координаційного управління дає змогу значно інтенсифікувати процес ресурсного забезпечення, підвищити ефективність ресурсного обміну.
Так, важливою умовою функціонування координаційного управління у правоохоронній системі є інформаційне забезпечення, ресурс якого значно зростає через інтенсифікацію обміну, збагачення інформації у загальному банку даних щодо осіб, які брали участь в економічних злочинах, узагальнення переліку недокументованих повідомлень, матриці інформаційних потоків тощо.
Одним з небагатьох прикладів такої взаємодії у вітчизняних умовах є підписання на виконання вимог РАТР про боротьбу з відмиванням брудних коштів меморандуму «Про співробітництво і координацію діяльності між органами», що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Цей документ був підписаний головами Національного банку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП) та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Сторони домовилися активізувати співробітництво при розробці нормативних актів, проводити єдину політику регулювання фінансових ринків і, головне, координувати дії щодо здійснення нагляду за учасниками ринку.
Координаційне управління у правоохоронній системі застосовується на найважливіших ланках боротьби зі злочинністю, зокрема для посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Так, з метою посилення боротьби з цими найбільш небезпечними формами злочинної діяльності Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. № 561/93 на виконання Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» було створено Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, який очолив Президент України.
» следующая страница »
1 ... 301 302 303 304 305 306307 308 309 310 311 ... 350