• забезпечення можливості для власників, за їх бажанням, вкладати кошти у будь-який сегмент вітчизняної економіки або в державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті;
• відмова від апріорі звинувачувального ухилу стосовно власників капіталу;
• знищення декларацій про доходи за роки, що передували амністії;
• недискримінаційний підхід до податкового адміністрування;
• лібералізація валютного та експортного контролю;
• гарантування використання легалізованих капіталів у реальному секторі вітчизняної економіки. Капітали, легалізовані (амністовані) та/ або повернуті з-за кордону, повинні мати реальну можливість працювати в Україні.
Важливими передумовами мають бути й певні загальні економічні та соціальні процеси, насамперед підвищення ефективності державного управління, зокрема, використання бюджетних коштів, поліпшення судової практики, підвищення стійкості вітчизняної банківської системи, зни-
ження рівнів корупції та злочинності, нарешті, формування реальної зацікавленості вітчизняних бізнесменів у поверненні капіталів зі сфери тіньової економіки та з-за кордону, а також їх довіри до дій влади.
За відсутності будь-якої з важливих передумов, а особливо довіри, кампанія зі здійснення економічної амністії може закінчитися безрезультатно, як це сталося в 1993 році, коли перед запровадженням процедури декларування валютних коштів суб’єктам економічної діяльності було запропоновано «безкарно» заявити про свої заощадження за кордоном. Проте такою пропозицією ніхто не скористався, тим самим власники вивезених капіталів висловили недовіру до намірів влади1.
Одним із найважливіших базових засад розробки законодавства з легалізації тіньових капіталів і доходів є необхідність врахування структурної неоднорідності тіньового сектора з точки зору генерації тіньових процесів, наявності в ньому різнорідних сегментів, до яких слід застосовувати різну стратегію легалізації. Так, в агрегованому аспекті тіньовий сектор складається з таких сегментів:
1. Елітний сектор, який, діючи здебільшого за допомогою тіньових схем, є інтегрованим у гібридні структури влади, сам є генератором тініза- ційних процесів для інших секторів економіки.
2. Ординарний сектор економіки, який включає переважну більшість великих, середніх і малих підприємств, які працюють у тіньовому режимі здебільшого під безпосереднім впливом тінізуючої функції елітного сектора або опосередковано через тінізуючі дії держави, як представника інтересів елітного сектора через гібридну систему зв’язків еліти з державно- адміністративною структурою влади.
3. Неформальна економіки, тіньовий режим функціонування якої здебільшого пов’язаний із загальною архаїзацією соціально-економічних процесів розвитку, помилковим спрямуванням політики — надлишковою закритістю чи відкритістю економіки, орієнтації на квазіринкові цінності суспільства, низькою ефективністю держави, використанням перетворених економічних форм та механізмів.
4. Сектор кримінальних промислів, активізація яких також здебільшого пов’язана із загальною архаїзацією соціально-економічних процесів, розвитком перетворених архаїчних форм, які у квазіринкових умовах обмежено традиційні місцеві процеси соціальної девіації перетворюють на кримінальні — транснаціональні.
Фактори впливу на стан тінізації третього та четвертого секторів не обмежені структурними зв’язками з певними секторами, зокрема тінізу- ючим впливом елітної економіки, їх архаїзація здійснюється здебільшого під тиском загальних чинників кризи. У зв’язку з цим інвестиційний потенціал, зокрема, неформальної економіки у офіційний сектор може зростати за рахунок загальних антикризових заходів — ефективного реформування, а не внаслідок легалізації. Водночас легалізація четвертого сектора через його кримінальне переродження недоцільна, а третього є малоефективною, оскільки кризові загальноекономічні чинники відтворюють тіньову неформальну структуру повсякчас у розширеному режимі, незважаючи на проведення заходів легалізації.
» следующая страница »
1 ... 299 300 301 302 303 304305 306 307 308 309 ... 350