Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

.

Наявність різкого протиріччя стосовно можливостей забезпечення ефективної держави—величезної складності та значення у системі націо­нальної безпеки завдання щодо якісного прориву, перелому у функціо­нуванні державно-адміністративного корпусу суспільства, у забезпеченні ним формування економічної структури для прориву на шляху ефектив­ної трансформації та фактична відсутність еліти суспільства (за ціннісни­ми ознаками), визнання за нею надзвичайної ефективності лише у досяг­ненні власних цілей, формулюванні і захисті власного інтересу ставлять перед суспільством надзвичайної ваги загальнонаціональне завдання — найскорішого формування нової, суспільно ефективної еліти. Виховання ефективної еліти — комплексна, надзвичайної ваги та рангу програма на­ціональної безпеки, яка потребує свого нагального розв’язання. Одним із головних сегментів цієї програми, яка повинна стати другим головним напрямком діяльності Ради внутрішньої безпеки, є розвиток системи ос­віти, зокрема елітної.

Досвід інших країн, які вирішували проблему прискореної трансфор­мації, свідчить про велике значення для цього піднесення всього комп­лексу освіти. Так, починаючи з періоду Мейдзі (1868 р.), періоду прока- піталістичної реформації, японські лідери керуються у своїй діяльності гаслом «вакон йосай» (японський дух, західна технологія). З цього часу Японія постійно виділяє величезні кошти на освіту, підвищення квалі­фікації персоналу. Йдеться не тільки про шкільну або вузівську освіту у межах виробничих корпорацій, а й про постійну налаштованість нації вивчати методи та процеси, що застосовуються за кордоном.

Як відомо, з точки зору управління, питання «чого навчатися» ви­дається суттєво менш важливим порівняно з питанням «хто навчатиме». Передові позиції економіки США впродовж усього післявоєнного періо­ду пояснюються перевагою фактора управління, першості американської системи підготовки менеджерів. Пік могутності випускників шкіл бізне­су у США був досягнутий у 60 — 70-і роки, до того ж одночасно як у державно-адміністративній діяльності, так і в корпоративному управлінні. Весь Захід пояснював економічні та технічні переваги США розривом у рівні підготовки менеджерів, створював школи бізнесу на зразок амери­канських.

Єдина країна, яка не пішла шляхом запозичення програм підготовки менеджерів за зразками американських шкіл бізнесу, була Японія. І тепер уже сучасні проблеми економіки США, зокрема в галузі державного уп­равління, пояснюються відставанням у рівні управління — стилю, спря­мованості, горизонту управління, змісту, методів.

Сучасний підхід Японії до системи освіти, що взагалі є характерним для процесу ефективної прискореної трансформації, створює нову со­ціальну диференціацію суспільства. Як постіндустріальне суспільство, ця країна в даний час має багатошаровий клас високоосвічених кадрів, для яких успішність кар’єри обумовлена посвідченням про якість отриманої освіти.

Японія — це сучасне «ратифіковане суспільство, де соціальний стан є функцією не накопиченого багатства й увічнення елітарної влади, а уні­верситетської освіти, яка, у свою чергу, є функцією системи оцінок по заслузі.

За післявоєнні десятиріччя японська система освіти стала об’єктом розвитку посиленої конкуренції за кращі позиції в цій системі. Як і за будь-якої конкуренції, освітні змагання виконують функцію диферен­ціації щодо продукту, якості, ціни. Ця градація в освітній системі існує на всіх рівнях: від дитячих садків та юнацьких шкіл до вищих шкіл, ко­леджів та університетів. Форма соборного суспільства, яка виявляється у солідарному, упорядкованому й узгодженому суспільстві, — це лише обо­лонка, яка прикриває жорсткий конкурентний соціальний порядок, і ос­вітня система — лише один із його проявів. На відміну від США, де менш ніж половина випускників середньої школи відвідує хоча б один науко­вий курс, японці прагнуть до балансу в усіх базових навчальних курсах. Тут виявляється подібність із державним підходом до індустріальної по­літики і технологічного планування. Мета цього пакетного підходу до управління різними секторами освітньої системи — підняти стандарти та рівень окремих секторів до рівня високого мінімуму. Таким же чином, як уряд намагається розповсюдити на всі компанії технології, які відповіда­ють визначеним високим стандартам, він встановлює рівні умови для всіх шкільних районів, досягаючи мінімізації диференціації між кращими і гіршими секторами. Кращий в Японії може поступатися кращому в Англії та США, але середній, безумовно, вище відповідного середнього.

 

« Содержание


 ...  297  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я