Таким чином, необхідність використання Україною в ході модернізації наздоганяючої моделі розвитку, активна експлуатація для цього зовнішньоекономічної сфери об’єктивно наштовхується в ході цього процесу на виникаючі численні загрози економічній безпеці держави, зокрема на інтенсивну криміналізацію зовнішньоекономічної діяльності, подальшу архаїзацію суспільних відносин, зростання дефіцитності ресурсів, у тому числі—і це є найсуттєвішою загрозою — на ринку праці, а звідси — через мультиплікаційне прискорення подальшої тінізації економічної діяльності як елітним сектором, так і ординарними структурами, посилення ізоляції та відчуженості української економіки від світогосподарських процесів, потенційна можливість перетворення національного економічного простору на суцільне маргінальне, тіньове утворення. Дія вищезгаданих загроз ще більше посилюється в умовах глобалізації, яка охопила світогосподарські процеси.
Глобалізація значно посилює вплив зовнішніх факторів розвитку, через які, зокрема, зростає тиск західних цивілізаційних цінностей на тра-
диційні структури, архаїзує останні, сприяє появі таких рудиментарних утворень, які, здавалося б, давно зникли з історичної арени. Так, глобалізація супроводжується відродженням цілої низки маргінальних субкультур, які мають величезний потенціал нетранспарентності та тінізації: конфесійні (баптисти, мормони, старовіри і т.ін.), етногосподарські (етнічне підприємництво), соціокультурні (діаспора, бікультурали), станові (купці-маргінали середньовіччя), сімейні (родові клани), асоціальні люм- пенізовані маргінали тощо.
У зв’язку з цим Україна опинилася в оточенні цілих регіонів з атрибутивними ознаками домінування мафіозних угруповань, тіньової економіки злиденних, слабких держав та потужних потоків мігрантів. Внаслідок неоголошеної геоекономічної війни на Балканах і руйнації економічних структур там утворилася так звана «сіра зона», або глибока економічна периферія у Південно-Східній Європі, яка включає країни колишньої Югославії, Албанію, Болгарію та Румунію, що утворюють власний «трикутник» наркобізнесу, проституції, работоргівлі, чорної міграції та тероризму.
На південних рубежах з Україною розташована самопроголошена Придністровська республіка, яка, з огляду на своє ізольоване положення та невизначений правовий статус, руйнацію існуючої системи традиційних зовнішніх зв’язків, перетворилася на потужне джерело кримінальної діяльності та її транзиту з інших країн на територію сусідніх держав, насамперед в Україну.
Криза системи державного управління в Росії, етнонаціональні та етноконфесійні конфлікти перетворили Кавказ на зону суцільної чорної економіки, відродили в ній потенціал масштабних архаїчних тіньових процесів, які значною мірою грунтуються на кримінальній діяльності. Бурхливий розвиток тут отримали ділові стосунки, засновані на місцевому звичаєвому праві. Відбулася своєрідна спеціалізація гірських утворень на різних видах тіньового бізнесу. Дагестан спеціалізується на незаконному вилові, переробці та торгівлі осетрових та чорної ікри, Північна Осетія — на нелегальному виробництві та збуті етилового спирту і горілки. В Iнгушетiї за рахунок російських державних преференцій була штучно побудована ізольована тіньова податкова зона — офшор. Чечня перетворилася на потужну криміногенну зону Росії та її сусідів, яка спеціалізується на торгівлі зброєю, наркотиками, работоргівлі, чорному бізнесі з нафтою, краденими автомобілями, активно експортує кримінальну діяльність у своє зовнішнє оточення, в тому числі в Україну.
Для обмеження розвитку цих загроз в економічних системах наздоганяючого розвитку, подолання кризи державного управління на перше місце виходить критична необхідність зосередження реформування на подальшій розбудові антикризової економічної безпеки держави як органічної його (реформування) складової, яка була б здатна значно підвищити якість та адекватність держави існуючим завданням трансформації держави з урахуванням її цивілізаційної складової.
» следующая страница »
1 ... 251 252 253 254 255 256257 258 259 260 261 ... 350