Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Відділення та пріоритетний розвиток «м’якої» підсистеми управлін­ня, яка включає в себе, окрім норм і цінностей культури, соціальний та інтелектуальний потенціал, що формується у сфері освіти та суспільстві в цілому, крім подолання дефіцитності робочої сили як криміногенного фактора, дає можливість подолати й інший з системи цих факторів — об­меження та нестачу інформації про процеси, що відбуваються в економіці. Зокрема, механізм консультацій між бізнесом і урядом, як одну з підси­стем громадянського суспільства, формує специфічний капітал знань, що включає в себе інформацію про ринкові тенденції, конкурентні відноси­ни, спосіб формування елітного сектора і механізм його функціонування, плани на перспективу—інформацію, яка є найзначнішим фактором, що надає процесам розвитку елітних структур необхідної прозорості, змен­шення рівня їх тінізації та архаїзації (див. табл. 5.10).

Таблиця 5.10

Схема порівняльного аналізу «м’якої» та «жорсткої» підсистем управління¹

Вид підсистеми	Рівень підсистеми
Макрорівень	Мікрорівень
Жорстка	Податкова політика Інвестиційна політика Політика наукових досліджень Енергетична політика	Автоматизація Заводи та устаткування Комп’ютеризація Використання енергії
М’яка	Відносини бізнес - держава Промислові асоціації Відносини управління - праця Ідеологія та цінності установки	Порядок найму Прийняття рішень Розповсюдження інформації Соціальні нововведення

Дефіцитність робочої сили та кризовий стан її ринку як най­суттєвіші тінізуючі фактори у моделі наздогоняючого розвитку завдя­ки впровадженню адекватних організаційних форм управління були перетворені на активний чинник розвитку економіки з високопродук­тивним управлінням на макро- та мікрорівнях з незначною інтенсив­ністю тінізації.

Для України в умовах розбудови експортноорієнтованої моделі про­блема детінізації економічної діяльності на основі підвищення рівня ефек­тивності управління соціальними процесами, зниження обсягу нефор­мального сегмента ринку праці, інтенсивності протиріч між державою та економічною поведінкою агентів господарської діяльності, зниження дефіциту ефективної робочої сили, впровадження «м’якої» підсистеми управління економічними процесами, як підсистеми громадянського су­спільства, має дуже актуальне значення.

При проведенні ринкових реформ у постсоціалістичних країнах мало уваги приділяється трансформації саме останніх підсистем, що потребує суттєвої корекції самої форми держави: головна увага зосереджена на за­безпеченні умов для розвитку сучасного елітного сектора, деяких секторів його «жорсткої» підсистеми, що виступало, в свою чергу, як один із суттє­вих чинників тінізації економічних процесів з боку недержавних агентів господарювання. Закономірності, що сформувалися у трансформаційний період, щодо якості державного управління «м’якою» підсистемою та її ста­ну проаналізуємо на прикладі найбільш чутливого її елемента—ринкупраці.

Тенденції, що склалися на сучасному національному ринку праці, відбивають загальні закономірності посилення архаїзації та тінізації вітчизняних суспільних відносин. Так, поряд із загальноринковою тен­денцією, яка академічно сприймається як потяг до роздержавлення сфе­ри зайнятості, виникнення можливостей альтернативної зайнятості в інших секторах економіки, самозайнятості та підприємництва набрала потужної ходи інша тенденція — до деформації та тінізації зайнятості. Розвиток недержавного сектора йде не так за рахунок формування циві­лізованої системи малого та середнього підприємництва, як шляхом пе­рерозподілу трудових ресурсів у неформальну зайнятість — тіньову діяльність, відтворення архаїчних, соціально-економічних, неефектив­них та небезпечних її видів, які з прискоренням мультиплікують відрод­ження рудиментарної суспільної структури. Як зазначає М. Шаленко, «неформальна сфера розвивається нині не як сектор економіки, а скоріше як вимушений і тому безперспективний вид зайнятості. Але відхід мате­ріальних інтересів значної частини населення, особливо молоді, в тінь за­кономірно змінює трудову мотивацію, соціальні та професійні орієн­тації, веде до зміни системи особистих цінностей. Як наслідок, нагромад­жений трудовий потенціал України перебуває у стані руйнації. Очевидно, він не зможе бути реалізований і в найближчому майбутньому навіть за позитивної економічної динаміки через втрати у професійно-кваліфі­каційній та демографічній структурі, що сьогодні пішли в тінь. Таким чином, з одного боку, робоча сила перерозподіляється у неформальний сектор, оскільки утруднені сприятливі умови для продуктивної зайня­тості в офіційному секторі. Але, з другого боку, деформація економіки, особливо розвиток її нелегальних та нерегламентованих видів, ще більше обмежує можливості для такої зайнятості в національному масштабі

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 249 250 251 252 253 254255 256 257 258 259  ... 350