Корупція, яка розглядається фахівцями виключно як одна з форм дії груп тиску в цілому, як самостійний кримінальний метод взаємодії груп тиску підприємців та влади
, на наш погляд, виступає як одна із форм зрощування влади і підприємницьких структур, інтенсивність якого залежить від фаз циклу розвитку щодо конкретних цивілізаційно особливих умов.
Взаємовигідне економічне співробітництво, взаємодія підприємницьких та владних структур є невід’ємними атрибутами ринкової західної економіки, в якій функціонально ролі держави та господарюючих (підприємницьких) структур є роз’єднаними. Теорія угод виділяє такі сфери діяльності, які в модернізованому суспільстві повинні функціонувати як диференційовані, роз’єднані підсистеми: ринкова, індустріальна, громадянська, традиційна, екологічна, проектна, суспільної думки та творча
.
Великого значення надається відокремленому існуванню цих сфер одна від одної, зокрема ринку від інших сфер. Так, вільний ринок передбачає такий режим свого функціонування, коли він позбавлений спільних механізмів впливу від політичної, соціальної чи традиційної підсистеми. Як антитеза йому тіньовий ринок виникає всюди, де «економіка повністю не відділена від інших сфер діяльності». I якщо утворення надійного бар’єру між ринком і суспільством знаходилося у центрі трансформації західних країн у ХК—ХХ століттях, то функціонування країн селянської цивілізації йшло, великою мірою, зворотним шляхом. Це, зокрема, було характерним для радянської системи. Симбіоз партії і держави — стрижневий елемент радянської системи, який передбачав тісне переплетіння політичних, адміністративних і економічних функцій, наприклад, єдність політичного і господарського керівництва економікою.
Iншим важливим базисом диференційованого існування підсистем модернізованого суспільства є ліберальне уявлення про наявність кордону між приватним і публічним життям. Принципово важливим вихідним пунктом в системі цих уявлень про будь-яку діяльність суб’єкта є захищеність від зовнішніх впливів простору приватного життя. Наявність сфери приватного життя забезпечує «свободу зберігати свою індивідуальність всередині будь-яких суспільних структур і об’єднань»
, здатність захищати її від соціально нав’язаних вимог, які штовхають індивіда до тінізації власної діяльності.
З перетворенням середньовічної Європи на сучасний Захід відбулося і роз’єднання людини на приватну людину і людину, яка є органічним елементом громадянського суспільства. I навпаки, залежність людини від системи солідарних, общинних зв’язків, які зберігають монізм, нероз’єд- наність людини, великою мірою залишається закономірністю, що притаманна країнам селянської цивілізації. Потенційні перспективи незавершеної модернізації селянських реліктових форм у сфері неповного відгалуження публічного і приватного життя людини виявляються у розбудові неоекономічної моделі, яка передбачає інтеграцію в єдиний економічний процес різних сфер діяльності, формування інтеграційних систем не у монохромній, а у змішаній моделі функціонування.
Однак, незважаючи на наявність потенціалу неоекономічного зростання і поряд з ним, модель незавершеної модернізації селянського суспільства через неповну функціональну відокремленість різних підсистем одної від одної має потужний потенціал тінізації. Всюди, де економічний простір розірваний на окремі, різнорідні шматки, економічні трансакції, побудовані на механізмах, які повинні об’єднувати ці окремі, особливі сфери, несуть у собі загрозу виходу за прозорість контролю з боку держави та суспільства. Це призводить до можливості існування вкрай небезпечного явища «гібридизації» влади, зрощення її, з одного боку, з економікою, з другого — з криміналітетом
» следующая страница »
1 ... 121 122 123 124 125 126127 128 129 130 131 ... 350