В ідеальному вигляду сучасноу модернізованому суспільстві неподільність підсистем повинна бути зведена до нуля. «Головною умовою модернізації є функціональна диференціація підсистем, зокрема політики і релігії, економіки і політики, формування автономних сфер науки, мистецтва, приватного життя.»
У сучасному модернізованому суспільстві взаємодія державної влади і підприємництва являє собою складну систему суспільних відносин між поліструктурами політичної та господарської влади з приводу спільного використання за допомогою різних важелів у своїх специфічних інтересах ресурсної бази економіки.
Сутність взаємодії підприємницького сектора, з одного боку, органів державної влади і управління — з другого, виявляється в узгодженні, забезпеченні інтеграції дій політичної і господарської влади на основі досягнення консенсусу економічних інтересів сторін з метою найбільш ефективної реалізації специфічних функцій кожної з них, досягнення їх стратегічних цілей і вирішення завдань тактичного характеру, внаслідок чого забезпечується досягнення стабільності економічного і соціального розвитку суспільства в цілому
.
Метою взаємодії з боку держави є створення необхідних умов для розширення кола легітимних суспільних функцій підприємництва. Це досягається шляхом застосування комплексу заходів — побудовою державними структурами ефективного мотиваційного механізму, що стимулює підприємницьку активність, впровадженням законодавчо регламентованих засобів з метою реалізації державою соціально значимих функцій щодо компенсації недосконалості ринкового механізму, до виконання яких підприємництво в кращому разі діє нейтрально.
У свою чергу, підприємницький сектор безпосередньо зацікавлений в ефективному використанні (в межах ринкового механізму) того економічного потенціалу (особового, речового, підприємницького, інформаційного, природного), а також засобів його політичного, дипломатичного, військового забезпечення, які має у своєму розпорядженні держава.
Реальний полімеханізм взаємодії підприємницьких і владних структур спирається на комплекс методів. Найбільш значними серед них є такі:
• лобіювання;
• державне адміністрування;
• конструктивний діалог з метою досягнення консенсусу;
• взаємовигідне економічне співробітництво;
• корупція
• .
Механізм прояву цих методів, питома вага у структурі механізмів взаємодії влади і підприємництва, причини та соціально-економічні наслідки їх поширення в різних умовах мають відмінний характер. Два перших методи значною мірою є однонаправленими, як правило, з пріоритетом інтересів однієї із сторін. Конкретний об’єкт прикладання цих методів теж утворює складну поліструктуру — від макроінтересів підприємництва в цілому до інтересів його окремих сегментів, що діють, наприклад, у банківсько-кредитній, паливно-енергетичній сфері тощо.
Конкретний механізм прояву того чи іншого методу в конкретній сфері обумовлює різноманітні його форми, в тому числі нетранспарентні, тіньові, наприклад, лобіювання як «сірого» механізму взаємодії влади і підприємницьких структур: в одних випадках — за допомогою тиску потужних господарюючих суб’єктів на органи державного управління, їх визначені рівні ієрархії та персоналії, в інших—через різноманітні форми лобіювання і діяльність «груп тиску» загальнонаціональних асоціацій підприємців, які реалізують свої інтереси через політичний механізм діяльності партій в інститутах представницької демократії, через законотворчий процес зокрема.
Більшість зарубіжних, а в сучасних умовах і вітчизняних авторів та фахівців з країн СНД вважають лобізм у структурах західних демократій насамперед елементом суто політичної діяльності функціонально відокремлених від бізнесу зацікавлених груп або груп тиску. I якщо традиційний підхід пов’язував лобізм лише з впливом на законодавчу гілку влади, на діяльність парламенту, то сьогодні такий вплив визнається як такий, що має свій прояв стосовно всіх гілок влади, в тому числі виконавчої, судової, засобів масової інформації.
» следующая страница »
1 ... 120 121 122 123 124 125126 127 128 129 130 ... 350