Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Відомий дослідник російського суспільства С. Кара-Мурза оцінює ці погляди як типово ліберальні, які не в змозі були бути основою для розкриття дійсної природи общини, її об’єктивних можливостей та особ­ливостей взаємодії з капіталізмом, історичної долі цих соціально-еконо­мічних форм, які мають якісно відмінні властивості і які неможливо пря­мо порівнювати одна з одною без дослідження широкого цивілізаційно особливого контексту

. Община і вільний індивідуум справді виходять з різного світосприйняття та різної системи цінностей. Однак якщо врахо­вувати реальний соціально-економічний зміст цивілізаційних відносин, то дуже часто саме прагматичні інтереси виправдовують «окови общи­ни»

 . Так, накопичені сьогодні багатьма науковими школами результати дослідження соціально-економічної структури селянських країн світу

свідчать, що «спосіб життя селянина (общинного або кооперативного) надає людині такі блага, яких не компенсує більш високий грошовий доход батрака. Ще більш важливий той факт, що модернізація через пере­творення селян на фермерів неминуче викидає із суспільства велику кількість селян. Така модернізація, навіть якщо вона вважається успіш­ною з точки зору монетаризму, руйнівна для суспільства і тим більш для народу.»1

Результати реформи Столипіна мають надзвичайно актуальне зна­чення не тільки для розуміння соціально-економічних умов передрево­люційної Росії, аграрного питання до і після революції 1917 року. Вис­новки з цих результатів мають велике значення для розуміння особливо­стей соціально-економічної структури сучасного пострадянського простору та його специфічних суперечностей. Так, внаслідок реформи було скоріш штучно створене прокапіталістичне землекористування, яке, здавалося б, мало потенціал швидкого розвитку фермерських господарств, залучення сільськогосподарських найманих робітників й отримання пе­редбаченої теоретичними положеннями політичної економії високої до­даткової вартості, а отже, й економічно ефективного виштовхування з економічного простору конкурента в особі дрібного селянського госпо­дарства. Викладки праці Леніна «Розвиток капітализму в Росії» якраз і доводили, що капіталістична ферма політекономічно незрівнянно більш ефективний господар, ніж селянський двір.

Однак, всупереч мертвим теоретичним схемам, селянин в умовах об­щинної організації використовував землю значно дбайливіше та ефек­тивніше, ніж приватний господар, тому що для селянина земля означала життя, а для приватного власника—лише прибуток. I якщо й надалі зали­шатися у межах використання суто традиційних політекономічних по­нять, чого для розуміння переваг общини явно недостатньо, то і це дає результати порівняння переваг діяльності капіталістичних ферм і селянсь­ких дворів в Росії не на користь перших.

Так, А.В.Чаянов, досліджуючи відносні переваги двох форм госпо­дарювання на землі, на підставі ґрунтовних досліджень робить висновок: у Росії в період, починаючи зі звільнення селян (1861 р.) і до революції 1917 року, в аграрному секторі існувало поряд з великим капіталістичним селянське сімейне господарство, що й призвело до руйнування першого, тому що малоземельні селяни платили за землю більше, ніж давала рента капіталістичного сільського господарства, що неминуче вело до розпро­дажу великої земельної власності селянам. Орендні ціни, що сплачували­ся селянами за зняту у власників ниву, були значно вищі від того чистого прибутку, який з цих земель можна було отримати при капіталістичній її експлуатації

.

Життя показало помилковість висновків Леніна щодо перспектив розвитку аграрних відносин початку ХХ століття: всупереч потужному політичному, адміністративному й економічному тиску селянство не зник­ло, а виявилось життєздатнішим і ефективнішим, ніж капіталістичні фер­ми. У1913 році 89% національного доходу, виробленого у сільському гос­подарстві європейської частини Росії, припадало на селянські господар­ства — в 10 разів більше, ніж на капіталістичні (за іншими оцінками, для Росії в цілому напередодні Першої світової війни частка селян за вартістю продукту у землеробстві та тваринництві становила 92,6%)

 

« Содержание


 ...  116  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я