Банківські операції

—     факторинг без попередньої оплати означає, що фактор зобов’язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи на виз­начену, зафіксовану у договорі дату, як правило, в день оплати документів боржниками. Оскільки зафіксований у договорі строк — це середня вели­чина, то цілком нормально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовленого терміну, а інші — пізніше. Перевага для постачальника по­лягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відпо­відно планувати свою діяльність.

1.  Відвантаження постачальником покупцеві товарів (робіт, послуг).

Рис. 9.2. Зміст і послідовність здійснення факторингової операції

Зміст та послідовність здійснення факторингової операції зображено на рис. 9.2.

2.  Акцепт покупцем боргових вимог за товари (роботи, послуги).

3.  Пред’явлення постачальником боргових вимог фактору з метою їх перевідступлення.

4.  Вивчення фактором кредитоспроможності постачальника і, у разі позитивного результату, укладення з ним договору факторингу.

5.  Перерахування постачальникові коштів у розмірі 70-90% суми бор­гових вимог, придбаних фактором.

6.  Виставлення фактором боргових вимог для оплати їх покупцем.

7.  Оплата покупцем виставлених на нього фактором боргових вимог.

8.  Після отримання платежу від покупця фактор перераховує поста­чальнику залишок коштів (30—10%) за мінусом плати за факторингове обслуговування.

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальни­ка відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторин­гу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. Плата за факторингове об­слуговування включає:

—     комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог;

—     процент за кредит, наданий фактором постачальнику.

Факторингові операції вигідні як постачальнику, так і фактору.

Використання факторингу постачальником дає йому змогу, зокрема:

—прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (ро­боти, послуги);

—     зменшити ризик появи сумнівних боргів;

—     поліпшити процес інкасування боргів;

—     оперативно одержати від фактора кредит;

—     зменшити витрати, пов’язані з обліком та інкасацією боргів.

Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї опе­рації порівняно зі звичайним кредитом.

Здійснення факторингових операцій дає змогу фактору, зокрема, пол­іпшити обслуговування клієнтів та залучити нових, збільшити і диверсиф- ікувати джерела доходів. Основним недоліком факторингу для фактора є високий ризик цієї операції. Для мінімізації ризику фактор здійснює ліміту­вання кредитної заборгованості постачальника, встановлює ліміти відван­таження товарів конкретному платникові, страхує окремі угоди тощо.

Форфейтинг—це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотно- мудокументі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (фор­фейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися — форфейтинге — від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання гро­шових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є век­селі. Однак об’єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних па­перів (але вони обов’язково повинні містити абстрактне зобов’язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком викорис­тання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання век­селів пов’язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використан­ням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 203 204 205 206 207 208209 210 211 212 213  ... 233