Загальна схема організації форфейтингу має такий вигляд (див. рис. 9.3).
3
Банк імпортера
4 6
Імпортер
Банк експортера
7
1 5
Експортер
ТГГ
9 8 2
11
Форфейтер (може бути банком експортера)
Рис. 9.3. Зміст і послідовність здійснення форфейтингової операції
1. Експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та порядок їх оплати.
2. Експортер шукає форфейтера.
3. Імпортер оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі.
4. Направлення в банк експортерагарантованих або авальованихвекселів.
5. Поставка товарів.
6. Дозвіл на передання векселів експортеру.
7. Надання векселів експортеру.
8. Продаж векселів експортером форфейтеру.
9. Надходження коштів від проданих векселів.
Удаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги:
— можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;
— при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;
— відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;
— відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;
— простота документації та оперативність її оформлення;
— робить зайвим експортне страхування.
До недоліків форфейтингу, з погляду експортера, можна віднести:
— його високу вартість;
— вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;
— необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.
Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі переваги:
— простота та оперативність в оформленні документації;
— вища маржа, ніж при кредитуванні;
— можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.
До недоліків форфейтингу для форфейтера належать:
— відсутність права регресу у разі несплати боргу;
— необхідність знання законодавства країни імпортера;
— необхідність нести ризики до погашення векселів;
— відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або ава- ліста.
9.7. Операції з дорогоцінними металами
До дорогоцінних металів в банківській діяльності відносять: золото, срібло, платину і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані. Операції з дорогоцінними металами включають дії, пов’язані з: виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали; надходженням дорогоцінних металів до місць їх зберігання, а також зберіганням і відпуском у встановленому порядку дорогоцінних металів; зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів у будь- яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку виробництва та використання; ввезенням дорогоцінних металів у країну з-за кордону та вивезенням їх з неї.
Банки здійснюють на ринку дорогоцінних металів операції з банківськими металами. До останніх належать золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Найвищими пробами банківських металів визнаються проби не нижче ніж: для золота — 995,0; для срібла — 999,0; для платини та паладію — 999,5.
» следующая страница »
1 ... 205 206 207 208 209 210211 212 213 214 215 ... 233