Банківські операції

—довірительний власник (траст) — сторона, яка здійснює управління майном. Ним можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі това­риства) або трастові відділи банків;

—     бенефіціар — особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.

Виникнення та розвиток довірчих послуг пов’язані з цілою низкою факторів, зокрема:

—відсутністю або недостатнім рівнем знань та вміння у власників май­на, щоб розпоряджатися ним, особливо великим та різних видів;

—     вірогідністю втрати власником свого майна у разі самостійного здійснення ним операцій, які потребують відповідних професійних знань;

—     зростаючою заінтересованістю клієнтів в одержанні все більшого набору банківських послуг;

—     зростаючою конкуренцією між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, між самими комерційними банками на ринку грошей і ринку капіталів та щодо залучення нових клієнтів;

—     проблемами ліквідності банків та зниженням рівня прибутковості традиційних банківських операцій і послуг;

—     порівняно невеликими витратами на здійснення зазначених послуг;

—     трастові послуги дають можливість залучити значні кошти, які мо­жуть використовуватися банком і приносити йому доходи.

Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги под­іляються на:

—     активні, коли майно, що перебуває у розпорядженні трастової ком­панії чи банку, може видозмінюватися, зокрема, шляхом його продажу, надання в позику або заставу без додаткової згоди довірителя;

—     пасивні, коли майно не може бути використане довіреними особами без відповідної згоди довірителя.

За характером дій, які може здійснювати довірительний власник, роз­різняють довірчі послуги, пов’язані з управлінням майна довірителя і не пов’язані з таким. Правовою основою трастових послуг, не пов’язаних з управлінням майна, є те, що комерційний банк або трастова компанія у цьому разі є повіреною особою, яка бере на себе здійснення юридичних дій за рахунок і від імені клієнта.

Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги:

1)  для фізичних осіб;

2)   для юридичних осіб.

Інколи в окремий вид виділяють трастові послуги, що надаються, на­приклад, пенсійним, благодійним, інвестиційним фондам. Останні здійснюють нагромадження коштів своїх акціонерів чи засновників, які бажають отримати високі доходи по них за рахунок вкладення об’єдна­них грошових коштів у надійні та високоприбуткові активи.

Довірча власність може виникнути у трьох випадках:

—     у результаті волевиявлення довірителя майна;

—     у результаті укладення угоди;

—     згідно з законом або рішенням суду.

Законодавство України не передбачає довірчого управління як одного з видів зобов’язань. За правовою природою довірче управління подібне і перебуває ближче до таких видів зобов’язань, як доручення та комісія. Тому відносини, адекватні довірчій власності, можуть бути надто різни­ми залежно від того, хто, з якою метою і кому передає своє майно на правах довірчої власності. У Законі України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банки можуть здійснювати лише довірче уп­равління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Трастові послуги на користь фізичних осіб, як правило, включають такі послуги:

1.   Розпорядження спадщиною, або заповідальний траст, тобто розпо­рядження майном клієнта після його смерті може здійснюватися відпов­ідно до письмового заповіту залишеного померлим, в якому зазначений виконавець заповіту, або за рішенням суду, коли заповіт не був складе­ний. В обох випадках розпорядником спадщиною може бути трастова компанія чи траст-відділ комерційного банку. Розпорядження майном включає: одержання рішення суду; збір та інвентаризація майна; забезпе­чення схоронності спадщини; сплату адміністративних. витрат та податків;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209  ... 233