Основною метою діяльності таких банків було забезпечення дешевими кредитами в першу чергу їхніх засновників та акціонерів, що не завжди відповідало загальним принципам прибуткового ведення банківського бізнесу. Це призвело до низького рівня доходу у кредитній діяльності комерційних банків, який компенсовувався надзвичайно високою маржею відсоткових ставок, вкладенням коштів переважно у заходи із швидким оборотом капіталів, проведенням валютообмінних та інших тимчасових високодохідних операцій, що пізніше мало самий негативний вплив на фінансовий стан багатьох банків.
Загалом, ринок банківських послуг протягом зазначеного періоду залишається ще достатньо монополізованим, оскільки на новоутворені комерційні банки припадає менше ніж 10% банківських операцій, а за деякими підрахунками навіть менше, ніж 5% [154, с. 44].
Четвертий етап (починаючи з 1995 р.) відзначається відносною стабілізацією загального числа зареєстрованих банків та зменшенням кількості реально діючих банківських установ, що зумовлено об’єктивною необхідністю у концентрації банківського капіталу, виходячи із потреб повноцінного обслуговування суб’єктів ринку.
Зосереджуючи грошовий капітал усього суспільства, банки надалі усе більше відіграватимуть роль центрів акумуляції капіталів із розподілом ресурсів у власних інтересах.
Очевидно, що четвертий етап не може вважатися завершальним у процесі реформування банківської системи на ринкових засадах. У своєму реформованому вигляді сукупність банківських інститутів країни має максимально відповідати завданням побудови ринкової структури та інтересам національної економіки, натурального виробництва.
Інші фахівці [67, с.16—18] періодизацію формування сучасної банківської системи України розпочинають з набуття незалежності державою. Декларація про державний суверенітет та Закон «Про економічну самостійність Української РСР» законодавчо закріпили за нашою державою право самостійного формування власної банківської системи, заклали фундамент створення нових комерційних банків. За 19891991 рр. було зареєстровано близько двох десятків українських банків.
Прийняття 20 березня 1991 р. Верховною Радою України Закону «Про банки та банківську діяльність», за яким на базі Української республіканської контори Державного банку СРСР створено Національний банк України, перший етап визначає з 1991-1992 рр., коли розпочалися процеси перереєстрації та реорганізації банків. У жовтні 1991 р. Національний банк починає перереєстрацію комерційних банків України.
Капітал, вкладений у комерційні банки різними державними установами, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств. Державні банки «Промінвестбанк», «Агропромбанк», «Укрсоцбанк» акціонуються, а насправді приватизуються персоналом банків та великими клієнтами.
Другий етап — 1992-1993 рр. — виникнення банків «нової хвилі».
На цьому етапі з різних бюджетних та позабюджетних фондів та диверсифікації пасивів діючих банків виникає низка комерційних банків таких, як «Аваль», «Інко» (отримує самостійність від Москви), «Відродження», «Трансбанк» та інші. У комерційних банках спостерігалося подальше зменшення частки «міністерського» капіталу, що було спричинено постановою Кабінету Міністрів «Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України».
Третій етап — 1994-1996 рр. — це етап банкрутства.
«Активізація роботи Національного банку України з побудови чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків співпала з періодом призупинення інфляційних процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Ці банки не були готові до більш жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон’юнктури фінансового ринку, до централізованого управління банківською системою, що поставило їх на межу банкрутства. Багато банків у цей період було ліквідовано: в 1994 р. стали банкрутами та ліквідовано 11 банків; 1995 р. — 20 банків-банкрутів, серед яких були найбільші комерційні банки — «Інко», «Відродження», «Економбанк», «Лісбанк»; в 1996 р. прямими банкрутами стали 45 банків, а ще 60 опинилися у стані прихованого банкрутства. Процес масового банкрутства комерційних банків вніс ускладнення у функціонування не тільки банківської системи, а й позначився на всій економічній системі, була підірвана довіра до банківської системи у вкладників.
» следующая страница »
1 ... 58 59 60 61 62 6364 65 66 67 68 ... 381