Із січня 1919 р. в Україні почався радянський період, за якого істотні зміни відбулися і в банківській системі: всі приватні кредитні установи урядом було націоналізовано. В жовтні 1921 р. у Харкові була заснована Всеукраїнська контора Державного банку; а в липні 1922 р. — Всеукраїнський кооперативний банк; у січні 1923 р. — Всеукраїнська контора торгово-промислового банку, а в Києві відкрито їхні філії. В 1923 р. засновано Київський сільгоспбанк, а в 1924 р. відкрито Київську філію Всеросійського комерційного банку зовнішньої торгівлі та Київський місцевий комунальний банк.
12 червня 1929 р. Центральним виконавчим Комітетом та Радою Народного Господарства СРСР було затверджено перший статут Держбанку СРСР, у якому зазначалося, що філіями Держбанку є республіканські, крайові (обласні) контори, контори в окремих торгово-промислових центрах, відділення, агентства, каси [67, с. 15].
Правовим полем функціонування фінансового механізму України того періоду були: постанова ВЦВК «Про заходи щодо упорядкування фінансового господарства» (жовтень 1921 р.), а також постанови ВЦВК і РНК «Про місцеві бюджети», «Про місцеві грошові засоби», «Про перелік видатків, які відносяться на місцеві грошові засоби» (грудень 1921 р.). ЦВК СРСР 25 квітня 1926 р. затвердив «Положення про місцеві фінанси», а 27 вересня 1927 р. була ухвалена постанова ВЦВКУ і РНК УРСР «Про місцеві податки і збори» [102, с. 68].
Водночас простежувалась економічна криза, населення було обкладено великими податками та зборами. Про неправильне використання, наприклад у Галичині, окремих фінансових важелів свідчили неадекватні ціни, запроваджені на різні види продукції, а саме: високі на промислові товари і низькі на сільськогосподарські. Масового поширення на західноукраїнських землях набув кооперативний рух. У Західній Україні 1939 р. було 114 «Україна-банків« і 543 кредитні каси (райфайзенки) [102, с. 69].
Протягом радянського періоду банківська система зазнала кількох реформ (у 1930-1932 рр., 1936, 1948, 1955, 1959рр.), на яких ми зупинятися не будемо, оскільки вони не є предметом дослідження.
Остання реформа банківської системи СРСР відбулась у 1987 р., коли було реорганізовано діючі банки та організовано спеціалізовані: Держбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Жилсоцбанк СРСР та Ощадбанк СРСР з відповідними конторами у республіках, з управліннями в автономних республіках, краях, областях у зв’язку з відділенням у окремих містах та районах [67, с. 16].
Доленосною віхою у новітній історії України було прийняття Декларації про державний суверенітет України, яка стала першим серйозним державотворчим актом, схваленим найвищим представницьким органом народу — Верховною Радою України. У цьому документі акцентується увага на створенні найважливіших атрибутів самостійної держави, зокрема фінансово-кредитної системи, підкреслюється, що
Україна «самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю».
Але у важливих питаннях грошово-кредитної і банківської політики було допущено серйозні помилки і прорахунки, які призвели до глибокої економічної кризи.
Залишалась недовершеною національна грошова система. У сфері обігу в Україні перебувало 15 млрд грн, 13 млрд доларів США, 5 млрд німецьких марок, 50 млрд російських рублів та ще багато іншої іноземної валюти. Долар став елементом грошової системи України, він, а не гривня, виконує функцію заощадження. Цим необачним кроком — доларизацією — Україна подарувала США понад 10 млрд доларів емісійного доходу [130, с. 636—637].
Кредиторська заборгованість у 2,5 рази більша від внутрішнього валового продукту, а дебіторська — у 2.
В період жорсткої монетарної політики в Україні всюди відчувався брак грошей. «Головною причиною цього величезного грошового голоду є грубе порушення механізмів створення грошей, переведення їх на адміністративну основу, відрив їх від реальних економічних процесів. Ці механізми, процеси створення грошей у сучасних умовах повсюдного панування кредитних грошових систем базуються на метаморфозі товарів, точніше, на продажу товарів у кредит, тобто на комерційному кредиті, утворенні грошових вимог і зобов’язань, які в країнах з розвинутою ринковою економікою безперешкодно перетворюються на гроші.
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 381