Методи науки теорії держави і права також розподіляються на загальні й спеціальні. «Загальним методом теорії держави й права, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеалістичної). Він виражається в підході до вивчення держави і права, заснованому на загальних закономірних зв’язках розвитку буття і свідомості. Наприклад, метод філософської діалектики припускає розгляд права як явища, що:
1) визначається природою людини й умовами життя суспільства;
2) пов’язане з іншими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відносин — економічних, політичних, духовних тощо; 3) знаходиться в постійному розвитку, якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокапіталістичне право)» [152, с. 2].
Загальний метод філософської діалектики розкривається через:
1. Логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення генезису предмета.
2. Метод єдності логічного й історичного, який в теорії держави і права є методологічною основою дослідження закономірностей виникнення та розвитку держави і права.
3. Системно-структурний метод, який припускає, що всі державно- правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їхні структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем більш низького порядку і входять у більш широкі системи. Так, первинна клітина права — його норма — є частиною цілісної системи права, система права — частиною правової системи держави. Норму права можна пізнати тільки в тісному логічному зв’язку з іншими нормами. Систему права — у зв’язку з елементами правової системи: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою та ін.
Серед загальних та спеціальних методів теорії держави і права виділяються конкретні методи:
1) формально догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді», поза зв’язком з економікою, політикою, мораллю й іншими соціальними явищами. Він провадиться за допомогою формально логічних прийомів: аналізу та синтезу, індукції й дедукції, абстракції та інших, котрі сприяють установленню зовнішніх ознак правових явищ, їхніх відмінностей одне від одного, виробленню понять і визначень у коротких формулах;
2) соціологічний метод — це дослідження права не на рівні абстрактних категорій, а на основі конкретних соціальних фактів. Соціологічний метод
містить у собі такі способи, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення тощо;
3) статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення;
4) конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку;
5) порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів виявлення між ними подібності й розходжень. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, з’ясувати їхню історичну послідовність, генетичні зв’язки між ними.
Використання порівняльного методу в правовій сфері призвело до формування самостійної науки — порівняльного правознавства (порівняння сучасних правових систем світу), а в державній сфері — порівняльного державознавства.
До спеціальних методів в теорії держави і права відносяться методи, засновані на досягненнях суспільних і технічних наук:
— математичний;
— кібернетичний;
— психологічний та ін.
З метою різнобічного пізнання держави й права ці методи використовуються у сукупності [152, с. 2—3]. Використання методів теорії держави і права сприяє розкриттю генетичного взаємозв’язку права, держави, її економіки і банківської системи.
» следующая страница »
1 ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47 ... 381