Державно-нормативний метод регулювання виражається в тому, що держава розробляє і приймає закони та інші форми нормативних актів, що спрямовані на здійснення всієї системи державного управління суспільством, економікою та іншими сферами.
Локальний метод правового регулювання проявляється переважно у формі договору, при якому сторонам надано певну ініціативу, а регулюються питання, які мають значення лише для конкретного підприємства, установи, організації.
Фінансово-правові норми — це обов’язкові розпорядження державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів, визначені на підставі законодавчих актів. Вони мають обов’язковий, імперативний характер і сприяють фінансовому регулюванню діяльності.
Фінансове регулювання — це заснований на певних принципах та правовому регламентуванні процес організації фінансових потоків у суспільстві між органами державного управління і підприємствами. Відомі такі два методи розподільних відносин: сальдовий і нормативний.
Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходів.
Нормативи — це абсолютні та відносні величини, які застосовуються для регулювання фінансових відносин; вони виражають загальні вимоги до затрат і результатів виробництва, обміну та розподілу. Нормативи є розрахунковими величинами затрат, тому їх застосовують як показник співвідношення різних показників або для розрахунку деяких показників.
Норми — це узаконені або визнані обов’язковими для використання як певна міра величини показників або поведінки.
‘Нормування — це методика і техніка фінансової діяльності, наукова обґрунтованість нормативів і методик. Нормативне забезпечення фінансового механізму включає в себе: економічні нормативи і норми; інструкції щодо методики чи послідовності фінансових операцій; облік, звітність, розрахунки, інші чинні нормативно-правові акти, які мають забезпечувати успішне функціонування фінансового механізму.
Лікві дність балансу банку — це здатність банку своєчасно й повністю розплачуватися за своїми зобов’язаннями за першою вимогою вкладників. Показники ліквідності балансу комерційного банку встановлюються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов’язаннями банку з врахуванням строку їх погашення, а також можливості реалізації активів. Максимальний розмір ризику на одного позичальника визначається у відсотковому відношенні до загальної суми власних коштів банку. У розрахунок ризику включається вся сума вкладів і кредитів даному позичальнику, а також видані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобов’язання.
‘Незаконна операція в кредитно-банківській сфері — це комплекс цілеспрямованих та логічно взаємопов’язаних незаконних дій, метою яких є отримання надприбутку або досягнення економічного ефекту.
РИЗИКИ
Банківські ризики —це певна ситуаційна характеристика діяльності банку, яка показує невизначеність результату та можливих небажаних наслідків у разі невдачі. Такими наслідками є неотримання прибутку, виникнення збитків, внаслідок невиплат за отриманими кредитами, і т.ін.
За часом ризики розподіляються на ретроспективні, поточні та перспективні. За ступенем: низькі, помірні, повні.
Політичні ризики — це ризики, які зумовлені змінами політичного становища, що негативно впливає на результати діяльності банку (воєнні дії на території держави, блокування кордонів, заборона на вивіз товару тощо).
Економічні ризики — це такі ризики, які обумовлені негативними змінами в економіці країни або самого банку. Найбільш поширеним видом економічного ризику, в якому сконцентровані окремі ризики, є ризик незбалансованої ліквідності, що являє собою неможливість своєчасно виконувати платіжні зобов’язання.
» следующая страница »
1 ... 303 304 305 306 307 308309 310 311 312 313 ... 381