Як свідчить аналіз, характерні особливості і зміст моделі економічної безпеки Білорусі значною мірою властиві й Україні, що зумовлено ідентичними постсоціалістичними геоекономічними наслідками. Однак у процесі віддалення від попередньої суспільної формації чинники економічної безпеки Білорусі та України все більше різняться між собою.
Із набуттям незалежності Україною виникла нагальна потреба теоретичної розробки і практичної реалізації основних положень економічної безпеки. І якщо за 11 років розроблено вже другу концепцію національної безпеки, то проблеми економічної й особливо фінансової безпеки розроблені недостатньо.
Вченими-юристами Академії державного управління при Президентові України, Національної юридичної академії ім.Я.Мудрого та іншими економічна безпека розглядається як «такий стан правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, які б гарантували позитивні темпи економічного розвитку, здатність зберігати чи відновлювати виробництво, забезпечувати стійке функціонування кредитно-фінансової системи (виділено автором — Л. С.) тощо. Джерелом загрози є держави, юридичні та фізичні особи, які проводять агресивну, економічну політику» [123, с. 55]. Фінансова безпека у цій праці окремо не розглядається, автори обмежились включенням до економічної безпеки кредитно-фінансової системи.
Іншу думку висловлюють вчені-економісти, які розглядаючи економічну безпеку, за основу беруть здатність національної економіки забезпечити цю складову загальної безпеки держави.
«Економічна безпека — це здатність національної економіки забезпечити стабільний розвиток виробництва в державі з метою оздоровлення її головних потреб. Вона охоплює такі різновиди безпеки, як фінансова, енергетична, техніко-технологічна, продовольча та ін.»[111, с. 233]. Отже, економістами фінансова безпека виокремлюється.
Сутність економічної безпеки полягає в спроможності держави забезпечити відповідність системи економічних, фінансових відносин потребам виробництва і економічного розвитку країни.
Важливо усвідомити, що всі види безпеки (воєнної, екологічної, правової тощо) базуються на економічній основі.
Як свідчать дослідники, економічна безпека країни суперечить вимогам до національних урядів запроваджувати дерегуляцію ринків. Це вимагає передати реальну економічну владу в державах глобальному капіталу. В цьому суть стратегії і політики сучасних прихильників тотальної глобалізації. Оскільки дерегуляція відкриває кожну національну економіку міжнародному суперництву та глобальній конкуренції, ідентифікує її функціонування, значно послаблює і державну владу, і саму економіку, яка стає некерованою з центру, у чому легко переконатися на досвіді України. Національна економіка перестає бути самодостатньою з погляду інтересів розвитку. «Об’єктивно діє глобальний закон внутрішньої компресії економіки, за яким: чим сильніший зовнішній вплив на національну економіку, тим вищим повинен бути рівень її інтеграції, більшою сила внутрішніх взаємозв’язків, сильнішим опір негативному зовнішньому впливу і загрозам. Відкритість національної економіки завжди повинна бути порівняно мінімальною, хоча й достатньою: як у двигуна внутрішнього згорання, у якого відкритих отворів є чимало, однак вони не порушують внутрішньої його компресії, а від цього залежить потужність« [111, с. 234]
Країни СНД, і в першу чергу Україна, піддавшись економічній політиці дерегуляції, вже багато років не можуть самостійно управляти цим процесом, стримуючи зовнішній тиск і водночас працюючи за правилами, визначеними в угодах системи ГАТТ/СОТ. Україна є членом десятків міжнародних організацій, що властиво для великої європейської держави. Однак маючи величезний економічний потенціал вона залишається аутсайдером щодо системи ГАТТ/СОТ.
» следующая страница »
1 ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24 ... 381