Банківське безпекознавство

Закон «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» надає такі повноваження підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю: «на письмову вимогу керівників підрозділів отримувати від банків інформацію і документи по операціях і рахунках».

Аналогічно витребовуються документи оперативними підрозділами внутрішніх справ згідно зі ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», органами Служби безпеки України, прокуратури.

Також необхідно згадати про права органів державної податкової служби, які зазначені в ст. 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні», а саме: одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, від громадян — суб’єктів господарської діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки під­приємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян, про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів господарської діяльності, та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та оплатою податків, інших платежів у порядку, визначеному законодавством, входити в будь-які інформаційні системи, зокрема комп’ютерні, для визначення об’єкта оподаткування.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1)  на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2)  на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3)  органам прокуратури України, Служби безпеки України, Мі­ністерства внутрішніх справ України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4)  органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1)  бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2)  бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3)  містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4)  містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

З вище зазначеного, на нашу думку, можна зробити висновок про вкрай потрібне прийняття Закону «Про банківську таємницю», який поклав би край законодавчим розбіжностям, зобов’язав надавати інформацію спецорганам та захистив клієнтів банків від ймовірного небажаного освідомлення конкурентів.

Злочини, що пов’язані з хабарництвом є найнебезпечнішими серед посадових злочинів, тому що дискредитують авторитет підприємства, організації, установи і держави в цілому.

Хабарництво — є родовим поняттям, але охоплює три самостійних взаємопов’язаних склади злочинів: одержання хабара (ст.368), давання хабара (ст.369), провокація хабара (ст.370). Ці склади злочинів пов’язані між собою спільністю об’єктів злочину, змістом та характером злочинних дій. Тому що не може бути одержання хабара без його давання. З іншого боку не може бути закінченого складу злочину давання хабара, якщо не мало місце його одержання, а провокація можлива лише за наявності давання та одержання хабара.

 

« Содержание


 ...  145  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я