Предмет хабара — майно (гроші, продукти, речі, будівельні матеріали тощо), право на майно (документи, що дають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимогами виконання майнових зобов’язань, тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).
Справедливо, на нашу думку, вважають автори В.А. Кліменко, М.І. Мельник та Н.І. Хавронюк, що у випадку надання матеріальних послуг посадовій особі, які оплачуються нею в повному обсязі, склад злочину давання та отримання хабара відсутній [109, с. 66].
Стаття 368 КК України зазначає, що одержання особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, слід вважати одержанням хабара. Для складу цього злочину не має значення, чи вручається предмет хабара особисто службовій особі, чи через посередників (родичів, друзів тощо), також неважливо, коли був прийнятий хабар — до чи після виконання, або невиконання службовою особою певного діяння по службі. Для кваліфікації злочину важливо, щоб дія службової особи, якій дано хабара, була чи могла бути вчинена з використанням нею службового становища.
Давання хабара (ст. 369) — передавання особисто або через посередника матеріальних цінностей, надання матеріальних вимог чи послуг майнового характеру за виконання або невиконання службовою особою в інтересах хабародавця будь-якої дії, яку ця службова особа повинна була або могла вчинити з використанням свого службового становища. З моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара, злочин вважається закінченим. Але особа, яка дала хабар, зокрема і валютними цінностями, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо відносно неї мало місце вимагання хабара або якщо вона добровільно заявила про це у компетентні органи після давання хабара, але до порушення кримінальної справи щодо неї.
Стаття 370 — це провокація хабара, тобто свідоме створення посадовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара. Провокація цього злочину — це підмовництво до його вчинення з метою викриття в майбутньому особи, яка вчинила цей злочин. Форми провокацій можуть бути дуже різноманітними — поради, натяки, рекомендації отримати хабара або дати його комусь. Такий злочин слід вважати закінченим з моменту виконання службовою особою, оскільки лише вона може бути суб’єктом цього злочину, обстановки та умов, які викликали пропозицію давання хабара або його одержання.
Наступний злочин, який нас зацікавив з точки зору порушень в КБС, стосується порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів і регламентується статтями 223, 224 КК України. На відміну від ст.148—8 КК 1960 р. зазначені вище статті окремо передбачають відповідальність за випуск недержавних цінних паперів без реєстрації у встановленому законом порядку; внесення недостовірної інформації в документи для реєстрації чи затвердження таких документів; виготовлення, збут і використання підробних цінних паперів. У цьому випадку об’єктом злочину за ст.223 КК України є суспільні відносини в сфері випуску та обігу цінних паперів загалом, а у ст.224 йдеться лише про суспільні відносини в сфері виготовлення та обігу недержавних цінних паперів.
Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам (у статті 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» наводиться перелік видів цінних паперів) від 18 червня 1991 р.
» следующая страница »
1 ... 141 142 143 144 145 146147 148 149 150 151 ... 381