Це зумовлено тим, що в перші роки заснування і функціонування банківської системи України їй були властиві здебільшого внутрішні правопорушення, спрямовані на накопичення і розподіл капіталу, активного переведення його за кордон. За даними народного депутата М.Павловського, за кордон вивезено 40 млрд доларів. Останнім часом лідирують зовнішні чинники, що містяться за межами України і полягають у «відмиванні» здобутих нечесним шляхом коштів та завоюванні сфер фінансового впливу на Україну, включаючи й економічну експансію. Це негативно відбивається на результатах фінансово-економічної діяльності.
Внаслідок цього Україна серед 43 країн Європи і неєвропейських держав ОЕСР посідає останнє місце, маючи валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення 3693 дол. Це — 16% від середнього рівня у країнах ЄС і 11% - від рівня США [138].
Додаткові труднощі викликали штучно введені санкції стосовно України згідно з рекомендаціями Міжнародної групи з протидії відмиванню злочинних доходів (FATF — Financial Action Task Force on Money Laundering), внаслідок яких урядом і банками деяких країн (США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Швеції, Фінляндії, Данії, Туреччини) стали розроблятися конкретні заходи, які мають застосовуватися до всіх українських банків.
Серед них — затримка розрахунків, оскільки банкірам доведеться надавати іноземним партнерам додаткову інформацію про контракти і необхідні для них кошти; затримка коштів на коррахунках в іноземних банках. Недостача ліквідності змусить Нацбанк проводити рефінансування з часу затримки коштів до їх повернення в Україну.
Одним із найбільш небажаних таких заходів є масове закриття коррахунків, яке міністерство фінансів США мало намір застосувати лише проти двох країн — України і Науру. Через три місяці офіційно санкції були припинені, але їх наслідки відчуватимуться ще довго.
Чи достатньо було підстав з погляду обсягів і загрози міжнародному співтовариству для введення таких санкцій щодо України? Виникає великий сумнів, адже ситуація дуже нагадує історію з «кольчугами», у якій США звинуватили Україну, що було потім використано для введення нових санкцій і поставило Україну в фінансову залежність від Сполучених Штатів, котрі у зв’язку з цим вимагали надання воєнно-технічної інформації. Але після поразки Іраку жодної української «кольчуги» на його території виявлено не було.
Із 102 банків, які сьогодні мають дозвіл на проведення валютних операцій, на початок 2003 р. санкції FATF реально відчула на собі 31 вітчизняна банківська установа. Йдеться, зокрема, про відповідні дії з боку банків США, Великої Британії, Канади, Франції, Австрії та Німеччини, які полягають у закритті рахунків, відмові проводити трансакції, блокуванні клієнтських коштів тощо [146].
Отже, за таких умов Україна не має давати приводу для санкцій та втрати капіталу. Тому початок 2003 р. ознаменувався посиленням боротьби з правопорушеннями в банківській системі як з боку Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, так і Національного банку України.
Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», підписаний Президентом України 6 лютого 2003 р. Внесено зміни до законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», ст. 306 Кримінального кодексу України.
Ці зміни направлені на підвищення відповідальності осіб, зокрема кримінальної, за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Передбачено такі заходи запобігання цьому явищу, як розробка, впровадження і постійне поновлення правил внутрішнього фінансового моніторингу та програми його проведення; систематичний нагляд за діяльністю банків з боку НБУ; обов’язкова ідентифікація клієнтів тощо.
» следующая страница »
1 ... 124 125 126 127 128 129130 131 132 133 134 ... 381