Форфейтування — це термін, який традиційно використовують для позначення купівлі зобов’язань, погашення яких припадає на деякий час у майбутньому та які виникають у процесі постачання товарів і послуг (здебільшого експортних операцій) без обороту на будь-якого попереднього боржника. Сам термін є французького походження і виражає «відмову від прав», що складає суть операцій з форфейтування.
При форфейтуванні продавець вимоги, що може прийняти, наприклад, форму переказного векселя, захищає себе від будь-якого регресу включенням в індосамент слів «без обороту». Продавцем векселя, що форфейтуєть- ся, як правило, є експортер; він акцептує його як платіж за товари і послуги і прагне передати всі ризики і відповідальність за інкасування форфейтеру (тобто банку, що обліковує векселі) в обмін на негайну оплату готівкою.
Як правило, форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселі, але заборгованість у будь-якій формі може бути форфейтована, наприклад, акредитив або відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їх застосуванням як інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу та властивою їм операційною простотою.
Остаточний вибір того або іншого платіжного засобу в міжнародних торгових і кредитних угодах залежить від багатьох юридичних, економічних і політичних чинників, що не дозволяє виробити загального правила для розв’язання цієї проблеми.
Якщо імпортер не є першокласним позичальником, що користується безсумнівною репутацією, будь-яка форфейтингова заборгованість обов’язково повинна бути гарантована у формі аваля або безумовної і без- відзивної банківської гарантії, прийнятної для форфейтера.
Виконання цієї умови особливо важливо, якщо розглядати угоду як необоротну, тому що у випадку неплатежу з боку боржника форфейтер може покластися тільки на цю форму банківської гарантії як на єдино можливу.
Форфейтування — найбільш часто застосовувана і важлива серед се- редньострокових угод, тому що охоплює термін від 6-ти місяців до 5—6 років. Проте кожен форфейтер установлює свої часові межі, виходячи, головним чином, із ринкових умов для визначеної угоди.
При форфейтуванні купівля векселів здійснюється авансовим дисконтом за весь термін кредиту. Таким чином, експортер фактично перетворює свою кредитну операцію за торговою угодою на операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів за зобов’язаннями. Ця остання обставина, разом із наявністю фіксованої процентної ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування вигідною послугою для експортера та відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування.
При форфейтуванні необхідно додержуватися основних правил страхування від ризиків. Для цього експортер повинен стежити за тим, щоб позичальник належав до першокласної компанії, хоча в більшості випадків вимоги експортера покриваються авалем або гарантією банку країни боржника. Більшість компаній, що форфейтують, беруть на себе зобов’язання тільки в період можливого для форфейтера виникнення ризиків.
Покриття інших ризиків, як валютних, здійснюється форфейтером. До укладання форфейтингової угоди саме він визначає спроможність країни імпортера виконувати свої валютні зобов’язання. При покритті валютних ризиків більшість компаній, що здійснюють форфейтування, ведуть розрахунки тільки у визначених валютах, які можна безперешкодно і швидко рефінансувати (долари США, ЄВРО, швейцарські франки).
Недоліки для експортера зводяться до можливих відносно більш високих витрат з передачі ризиків форфейтеру. Але, звертаючись за форфейту- ванням, фірма-експортер виходить із стратегічних міркувань, а з погляду на це форфейтування може здатися їй дуже вигідним.
» следующая страница »
1 ... 239 240 241 242 243 244245 246 247 248 249 ... 278