Економіка праці

Розморожування - це порушення статус-кво, і, як було зазна­чено, цього можна досягти зміною установки щодо ставлення до самої зміни. Як альтернатива може бути здійснений прямий вплив на пове­дінку, що виступає ядром зміни. Наприклад, ціллю зміни у торговель­ній організації може бути велика спільність поглядів і менша конкурен­ція між працюючими в ній людьми, для того щоб розроблялося і діста­вало розвиток більше корисних ідей. Як правило, люди не захочуть змінювати звичні стосунки один з одним, якщо тільки ці старі моделі взаємодії не будуть певним чином розморожені.

Щойно ситуація розморожена, з'являється можливість для зміни. Для опису процесу зміни вживають термін "втручання".

Один з висновків, що випливають з трактування організації як відкритої системи, є те, що практично неможливо втрутитись в якусь одну частину організаційної системи, не вплинувши на інші її частини. Іншими словами, зміна зумовлює певні системні наслідки в інших час­тинах організації. Наприклад, серед інших змінних, якась незначна зміна у політиці організації щодо відпусток може позначитись на: практиці управління; лідерстві; кліматі у виробничому підрозділі; "від­повідності" між окремою людиною та організацією. Позитивні сис­темні наслідки зміни порядку відпусток схвалюються тому, що ціль втручання - провести зміну, яка принесе користь організації і всьому персоналу. Інколи наслідки бувають негативними, і вони протидіють організаційному розвитку.

Заморожування є останньою ланкою моделі змін К. Левіна. Воно відбувається зі сторонньою допомогою або без неї, оскільки це лише новий статус-кво (квазістійка рівновага), що виникає після здійс­неної зміни. Коли зміна була здійснена свідомо і результати виявились успішними, може знадобитися стороння допомога для заморожування ситуації у цій точці. Інакше ситуація може повернутися до минулого стану або стати ще менш бажаною, ніж була спочатку.

Заморожування бажаної зміни у конкретній підсистемі та інтег­рування її у більш широку організаційну систему називають інститу- ціоналізацією зміни (такий самий процес на індивідуальному рівні називають інтерналізацією). Коли зміна інституціоналізована, вона

238

формально визнана і прийнята організаційним персоналом як постійна частина функціонування організації.

До числа прийомів, які можуть допомогти успішно інституціона- лізувати зміну в плані її схвалення і формального визнання, входять такі:

-                            поширення інформації про причини внесення змін на постій­ній основі;

-                            навчання працівників тому, як їм пристосуватися до зміни;

-                            забезпечення підкріплення новими методами роботи;

-                            створення механізму для індивідуальних працівників і груп, який забезпечував би управлінців зворотним зв'язком стосовно того, як зміна спрацювала і які додаткові заходи необхідні.

15.3. Управління організаційним розвитком

Програма запровадження змін повинна охоплювати всю орга­нізацію, бути готовою скористатися непередбаченими сприятливими можливостями, які можуть з'явитися будь-де і будь-коли. У програмі існують такі параметри:

-                            по-перше, зміна цілей (мається на увазі потреба керівництва періодично оцінювати і переглядати їх відповідно до змін зовнішнього середовища і самої організації хоча б тому, що поточні цілі вже досяг­нуті. Досить часто потреба змінювати цілі виявляється системою конт­ролю, яка має інформувати керівництво про відносну ефективність організації в цілому і кожного підрозділу зокрема. Радикальні зміни цілей вплинуть на всі інші змінні явища);

 

« Содержание


 ...  147  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я