Економіка праці

Нерідко групи беруть участь у переговорах через представни­ків. Однак ці представники, перш ніж домовитися один з одним, повинні отримати згоду відповідних груп. У внутрішньоорганізаційних пере­говорах кожна група учасників намагається досягти консенсусу щодо згоди і розв'язати внутрішньогруповий конфлікт, перш ніж починати працювати з учасниками переговорів з іншої групи.

Учасники переговорів дедалі більше усвідомлюють важливість спільного створення цінностей шляхом застосування процесу інтегра­тивних переговорів. Однак вони мусять також враховувати той факт, що обидві сторони можуть шукати виграшу, застосовуючи дистрибу­тивний переговорний процес. Дилема учасника переговорів полягає в тому, що тактика, спрямована на отримання власної вигоди, заважає руху до взаємної вигоди. Зазвичай, оптимальне рішення приймають тоді, коли обидві сторони відкрито обговорюють проблему, поважають істотні потреби одна одної і творчо шукають шляхів взаємного задово­лення інтересів.

12.3. Стрес: поняття, джерела, вплив на поведінку

Стрес - це динамічний стан, обумовлений наявністю трудно­щів або перешкод, які ускладнюють досягнення бажаних результатів. Необхідні дві умови, щоб стрес з потенційного перейшов у реальний: невпевненість працівника в тому, що він обов' язково досягне резуль­тату, та особлива важливість для нього отримання цього результату (див. рис. 12.6). Наприклад, отримання високої оцінки за підсумками атестації може сприяти просуванню по службі і підвищенню заробіт­ної плати, тоді як незадовільна оцінка може стати перешкодою для довгоочікуваного підвищення і навіть підставою для звільнення з ро-

174

боти. Якщо ж просування в даній організації не являє для працівника суттєвого інтересу, то він навряд чи буде відчувати стан стресу у ви­падку незадовільної оцінки результатів його роботи в організації.

Рис. 12.6 - Передумови появи стресу

Сьогодні більшість фахівців вживають термін "стресор" як події та умови в навколишньому середовищі, які здатні викликати стрес, а "стрес" - це реакція на дані події та умови. Таке розрізнення покликане відокремити причину (стресор) від наслідку (стресу), вра­ховуючи індивідуальні відмінності в реакціях на цей аспект середо­вища (рис. 12.7).

Рис. 12.7 - Співвідношення термінів "стрес" і "стресор"

Стресори, або потенційні джерела стресу, можуть бути умовно розділені на три групи (див. рис. 12.8):

1)                         зовнішні фактори;

2)                          фактори, які залежать від організації;

3)                          фактори, що знаходяться на боці самого працівника.

У результаті досліджень, спрямованих на виявлення зв'язку між реакціями на стресори та особистісними факторами, встановлено існування двох протилежних моделей поведінки, що дістали назву "тип А" і "тип В".

Тип А характеризується агресивним залученням до постійної боротьби, прагненням досягти все більшого й більшого за все менш

175

Рис. 12.8 - Класифікація стресорів

короткий період. Якщо з'являється необхідність, то боротьба може переноситися на людей, які перешкоджають досягненню намічених цілей.

На відміну від людей з домінуючою поведінкою типу А, люди з домінуючою поведінкою за типом В рідко відчувають бажання отримати якомога більше речей, титулів і звань. Порівняльні характе­ристики означених двох типів поведінки наведені у таблиці 12.2.

176

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 102 103 104 105 106 107108 109 110 111 112  ... 156