Економіка праці

Тип А	Тип В
1.   Характеризуються швидкими імпульсивними рухами. 2.   Часто прискорюють події, висловлюючи нетерпіння щодо термінів виконання роботи та отримання бажаного результату. 3.   Намагаються виконувати кілька завдань одночасно. 4.    Одержимі гонитвою за кількіс­ними показниками, вважаючи, що успіх визначається головним чином тим, як багато в житті їм вдалося досягти і отримати.	1.   Як правило, не переймаються тим, що час минає, а наявні в них можливості можуть бути втрачені і щось з наміченого не вдається здійснити. 2.   Роблять деякі вчинки, щоб задовольнити свій інтерес (часто у самовираженні і розвитку), а зовсім не для того, щоб відчути свою перевагу над іншими і дати їм це зрозуміти. 3.  Як правило, демонструють гарні якісні показники в роботі.

 

Дослідження показали, що особи з поведінкою типу А більше підвладні стресам як на роботі, так і в побуті, і частіше бачать навко­лишній світ у такому світлі, який потребує від них постійних особис- тісних зусиль. У результаті такої орієнтації вони, як правило, викону­ють свою роботу на високому рівні і віддані організації. Поведінка типу А, з точки зору організації, може мати деякі позитивні аспекти, але ці люди частіш, ніж їх колеги типу В, стають "трудоголіками". Крім того, їм буває особливо важко впоратись з окремими видами стресу. Існує також зв'язок між поведінкою типу А і серцево-судинними за­хворюваннями. Такий зв'язок випливає з трьох поведінкових тенденцій людей типу А. Перша характерна для них тенденція (брак часу) - пере­творювати кожну ситуацію у біг наввипередки з годинниковою стріл­кою. Друга - щоденно залишатися "заведеним" протягом більшої час­тини часу (хронічна активація). Третя тенденція - виконувати, як пра­вило, одночасно кілька справ (мультифазія). У результаті людина типу А сама породжує стресори, додаючи їх до тих, які вже є в її житті.

Рис. 12.9 - Варіанти поведінки людини у стресовій ситуації 177

Безпосередньо у стресових ситуаціях людина може демонстру­вати активно-захисну або пасивно-захисну поведінку (див. рис. 12.9).

Слід зважати, що у кожного є своя індивідуальна межа тимча­сового тиску стресу. Одні можуть витримувати великі перевантаження тривалий час, адаптуючись до стресу, інші не можуть, тому що навіть невелике додаткове навантаження може їх вибити з колії. Разом з тим, є люди, яких стрес стимулює, і вони тільки й можуть працювати з пов­ною віддачею саме в умовах стресу. Ці три позиції дістали відповідні назви: "стрес вола" - для тих, хто до нього адаптується; "стрес кролика" - для тих, хто уникає його; "стрес лева" - для тих, кого стресові ситуації мобілізують.

Якщо стрес продовжує наростати, то через певний час праце­здатність особистості буде постійно знижуватись. У процесі нарос­тання стресу розрізняють три фази: мобілізації; дезадаптації та дезор­ганізації (рис. 12.10).

Рис. 12.10 - Фази стресу 178

Управління стресом може здійснюватись за кількома напрям­ками і за допомогою цілої низки прийомів і методів (рис. 12.11).

Рис. 12.11 - Напрямки і методи управління стресом

Становить інтерес так звана "претензійна" модель часової дез­організації поведінки. Так, деякі виконавці висловлюють припущення, що керівник повинен вміти долати фактори часової дезорганізації по­ведінки працівників, і підказують напрямки, на яких важливо зосере­дити зусилля керівників так, щоб ні в кого не втрачався час. Керівник повинен вивчати фактори, які "крадуть" робочий час, і зобов'язаний роз­робити план їх подолання. Серед подібних факторів можна назвати такі: 1) недостатньо розвинута інформаційна база (відсутні банк но­вих ідей, спеціальна література, повідомлення про семінари, конферен­ції, навчання і перепідготовку тощо);

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 103 104 105 106 107 108109 110 111 112 113  ... 156